У мене в голові просто не вкладається, як вони могли так вчинити! Я працюю і живу і в Італії чому? Бо син і невістка попросили мене допомогти їм з квартирою, адже у них вже троє дітей в орендованій. І я допомогла, купила два роки тому їм квартиру в Вінниці і знову поїхала працювати – хочу відкласти собі певну суму на старості років.
Повертаюся оце – вони продали мій подарунок, живуть на дачі, а в хаті в Долині на Прикарпатті роблять ремонт, і машину взяли ще з тих же грошей.
Ми з чоловіком до якогось моменту жили добре. Але син виріс, нам стало за сорок і ми зрозуміли, що почуттів вже нема, що у кожного своє особисте життя. Розійшлися тихо. Продали свою трикімнатну, поділили гроші. я купила собі однокімнатну студію.
Трохи пожила вільним життям, як то кажуть, а потім подруга покликала в Італію – попрацювати, світ подивитися й себе показати. Я погодилася – син Марко вже мав на той момент родину і двох маленьких діток.
Невістка моя сирота, росла в дитбудинку, тому вона повністю прийшла в нашу родину, на утримання сина. Але це нормально, я до Ярини дуже добре ставлюся, вона добра, гарна, порядна дівчина.
Ось тільки поки я була перші два роки в Італії, у них ще й третя дитина народилася. І не тільки в них – мій колишній чоловік одружився і теж став майже у 60 років батьком. Ось такі пироги. Це я до того, що від нього допомоги не було сенсу чекати – наш син вже дорослий, а в нього нове життя і немовля.
Тому я й вирішила допомогти сину і невістці й онукам з житлом. Працювала на двох роботах і за кілька років квартира у Вінниці у сина була, при чому оформлена одразу на нього. А я поїхала працювати далі – хочу відкласти собі певну суму на старості років.
Повертаюся оце місяць тому. а мене чекає неабиякий сюрприз, до якого я не знаю, як і ставитися – вони продали мій подарунок, живуть зараз на моїй дачі. Купили собі хату в Долині на Прикарпатті, на самій околиці, робить там бригада ремонт.
І машину ще взяли з тих же грошей, що від продажу квартири лишилися. Кажуть, вирішили переїхати з дітьми в більш спокійне місце, Марко у Франківську роботу знайшов.
Ось такі пироги. Їздила вчора до них на дачу, шашлики син посмажив, відкрили сезон. А у мене самої так противоречиво на душі. З одного боку – діти нічого такого не зробили, просто вирішили, де їм і малюкам краще буде.
А з іншого боку не можу позбавитися відчуття, що мене використали. так, у мене все також є – квартира, дача, яку вони скоро звільнять, гроші на машину і життя. А можна ще й в Італію назад поїхати і працювати. Тобто і умови для життя в Україні, і можливість поїхати в іншу країну також у мене є.
То що ж не так? Чому мені так не приємно на душі? Можливо ви, дорогі читачі сайту, допоможете мені зрозуміти себе і розібратися з цими почуттями? Всім заздалегідь вдячна за думки!
З повагою, Олена К.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
