fbpx

У мене є дочка Ауріка, якій вже 24 роки. І начебто все добре, і не грішила я і не зраджувала нікого, а все одно звинувачую себе і не можу заспокоїтися, що зламала життя доньці. Довгий час я жила на два міста і два будинки: в одному – коханий чоловік і нове щасливе життя, а тут – дочка і некоханий, але рідний і близький колишній чоловік. І ось – день сьогоднішній

У мене є дочка Ауріка, якій вже 24 роки. Це дитина від попереднього шлюбу. І начебто все добре, і не грішила я і не зраджувала нікого, а все одно звинувачую себе і не можу заспокоїтися, що зламала життя доньці.

Коли ми з її батьком розлучилися, їй було 16 роківа. Я через деякий час вийшла на нову роботу і зустріла свого майбутнього чоловіка. Знайшла в ньому підтримку, любов, розуміння, допомогу, опору і ситльне плече. Ні, мені все це давав і колишній чоловік, але чомусь до нового чоловіка серце відгукнулося, а до колишнього воно замовкло назавжди.

Йшла я без брехні і зрад, розлучалися з чоловіком тихо і мирно, хоча розумію, що для нього це було випробування. Донька тоді залишилася з ним, їй на той момент. як я вже сказала, було 16 років. Довгий час я жила на два міста і два будинки: в одному – коханий чоловік і нове щасливе життя, а тут – дочка і некоханий, але рідний і близький колишній чоловік.

Минуло кілька років, і у мене в новій сім’ї народилися хлопчики-близнюки і часу на колишнб родину вже практично не залишалося.

І ось – день сьогоднішній.

Дочці 24 роки, сім’ї та стосунків  у неї ще немає, навчання закінчене, вона вся в роботі. У ауріки є кілька подруг, і це все її життя. Ми з нею добре спілкуємося, багато разів говорили про сім’ю і стосунки, але вона завжди переводить розмову на іншу тему або жартує, і лише одного разу сказала правду, що вона боїться стосунків і не вірить в них. У неї були стосунки, але любов виявилася не взаємною і хлопець покинув її заради іншої.

І, звичайно ж. я. Вона переживає, що вийде так само, і як у нас з її батьком, що трапляться серйозні життєві випробування (а ми з першим чоловіком втратили молодшк шестирічну дитину і не пройшли через це) – і вони з обранцем їх не здолають. Саме так вона сприймає наш розлучення з її татом, що я їх обох покинула і пішла в нове щастя.

Багато в чому це все через те, що її батько так більше і не одружився, решту свого життя він провів на самоті, а в 47 років його не стало. Дочка для нього була найближчою людиною, рідною і коханою. Думаю, з цієї ж причини Ауріка зустрічається тільки зі мною і ніколи не приїжджає на наші сімейні свята. Вона якось сказала, що вона там чужа і відчуває себе зайвою, тому й не хоче. До того ж, за її словами, це буде з її боку зрада батька.

Я намагалася її переконати, що це не так, але не змогла. Вона у мене дуже добра, хороша і світла, але вся пішла в батька. Ауріка дуже вразлива, замкнута і чутлива людина, все сприймає близько до серця, довго все це переживає в собі. У неї навіть очі татові, про манеру говорити, характер і спосіб мислення я взагалі мовчу, донька прямо копія його.

Що робити, і як все це виправити – не знаю. Але жити з цим нестерпно важко. Відчуваю себе винуватою, що я своє щастя знайшла, але зруйнувала життя і зробила нещасними двох людей… Але інакше я б зотліла в тому житті, яке було у нас з батьком Ауріки… Невже вже пізно щось змінити і я дійсно винувата? Чи я все правильно зробила, що вийшла заміж і народила діток від коханого чоловіка? А Ауріка вже доросла і має жити своїм життям?..

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page