У мене є квартира, яка дісталась від бабусі. Давати в оренду не хотіла, бо досить хороший ремонт з меблями, а я знаю цю нинішню молодь: не домию. Тому коли зателефонувала сестра з району, і попросила дозволу, щоб там поселились її дочка з хлопцем, на час навчання, я не роздумуючи погодилась. Одного разу навідалась до них і побачила картину, яка мене сильно здивувала. Це нормально в теперішній час для молодих?
У бабусиній квартирі, ніхто не проживав. Галі вона дісталася у спадок.
А тут, Галині Михайлівні зателефонувала сестра з району і попросила…
– Можна в порожній квартирі поживе на час навчання дочка Василина з другом Віктором.
Вони в університеті навчаються на другому курсі, але за орендоване житло платити дорого, а квартира все одно пустує.
Що ж не пустити молодих. Нехай живуть. І ось до початку навчального року, рідня приїхала. За навчання у ВНЗ, їхні батьки платили гроші.
Василині було 19 років, а її бойфренду 18-й рік. Він в школу пішов з 6 років.
Нічого собі подумала Михайлівна, ще як то кажуть “молоко не висохло”, мама з татом гроші за навчання платять, а вони бачте, як себе називають, “цивільні” чоловік і дружина.
Але, як то кажуть, це їхня справа. Нехай комунальні платежі сплачують і живуть собі, вчаться. Галина відвідувала їх раз на місяць. Приїде, поцікавиться, як справи, чи не потрібна допомога?
Так все нормально, відповідали молоді, тільки от, не займете нам грошей, батькам зарплату затримали. Чекаємо, коли на картку переведуть нам.
Михайлівна займала раз, два, потім питає племінницю; – Василино, зараз молодь підробляє, після навчання можна працювати в кафешках, їх поруч повно.
Та й хіба мало ще де. Віктор молодий хлопець, рослий телепень, силою Бог не обділив.
Ми ось, коли одружилися з чоловіком, він був курсантом, ночами вагони розвантажував. У дні нашої молодості особливого підробітку, крім такого і не було.
Ви що, тьоть Галя, Віктору тільки через місяць 18 років виповнюється, його ніде не беруть.
Він взагалі до роботи не пристосований, стілець на кухні розхитався, так він навіть підкрутити гайки не зміг, сама ремонтувала.
Ну і суджений у тебе, здивувалася Галя. І навіщо він тобі такий?
Тітка Ліда, ви не розумієте, у нас – Любов…
Як відноситесь до такої любові? Бо я не розумію таких відносин. А може я стара і не модна. Хто зна…
Фото ілюстративне – polki
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
