Так вийшло, що у мене є порожня квартира, і брат Богдан попросився в ній пожити півроку. Я погодилася з умовою, що він сплачує за комунальні послуги. У підсумку, прожив брат 2.5 роки зі своєю дружиною та двома доньками у моєму житлі. Недавно вони купили квартиру, переїхали, і три дні тому Богдан віддав мені мої ключі.
А сьогодні я завітала до моєї квартири. І плакати хочеться, і запитання в голові – за що?
Я впускала його жити з родиною у чистеньку квартирку, сама перед цим все вичистила і прибрала, щоб їм було приємно.
Зараз там ви б бачили, що! Поламані дверцята шаф і кондиціонер, що не працює, відсутні москітні сітки і виламана розетка в стіні. Скрізь валяються листки від зошитів та брудний картон. У залі – немита собача миска та розсипаний корм.
Але не це найсімніше Мийка на кухні покрита товстим шаром жиру, який навіть ножем важко зіскребається.
Ванна з білої перетворилася на щось брудно-жовте. І сантехніка така сама вся. Я не можу уявити, що мені доведеться його чистити.
Як мені зараз зле і сумно! Різні думки, і головна серед них – невже мій рідний брат, з яким ми разом виросли, настільки не поважає мене, що вважає нормальним таке зробити з моєю оселею. І навіть підлогу не помити за собою? За що мені таке? Може бути, за добро і за допомогу з мого боку?
Відчуваю, що мене зрадили. Рідний, єдиний брат.
Але я втішаю себе тим, що маю тепер незабутній корисний досвід, що мені ще лишається.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.