Навіть не знаю з чого почати, ситуація настільки складна, що сама не впораюся. Спробую коротко, наскільки це можливо.
У мене є свекруха Ольга Василівна, дуже складна, важка людина. Ця жінка вважає себе королевою, а решта – всі її свита. Так вийшло, що чоловік забрав її до нас в будинок з Харківшини кілька місяців тому, оскільки вона самотня, обстановка там у них надто тривожна, а вона ні з ким не може ужитися, всі від неї втікають.
Раніше і з моїм чоловіком, тобто зі своїм сином, у неї постійно були суперечки. Потім з’явилася я, доки ми з Сашком зустрічалися, вона постійно втручалася в наше життя, я захищала свою сім’ю як могла, ми одружилися, народилася дитина.
Поки я чекала донечку, вона постійно мене повчала, ходила за мною слідом. Скільки сліз я пролила через неї! Народилася дитина, і ми, на щастя, переїхали в Київ, де Саші запропонували роботу.
Ну а у квітні Ольга Василівна перебралася, як я вже сказала до нас.
У результаті це було не життя, а півроку “казкового життя” – і вона з’їхала на орендовану однокімнатну квартиру, яку їй винаймає Сашко. Але спокійне життя нам тільки сниться. Навіть тепер вона ніяк не заспокоїться і продовжує говорити що я не така, а коли мій чоловік, її син, її відвідує, прикидається милою кульбабкою.
До онучки Ольга Василівна всі роки абсолютно байдужа, ані іграшки, ані цукеки Даринка від бабусі жодного разу не бачила.
Зате зараз постійно простить чоловіка привезти їй онуку! Через тиждень дитині чотири роки, я не хочу бачити її на дні народження донечки, але боюся, що вона прийде. Не пустити її не зможу, вона все-таки мати чоловіка, живемо ми в його квартирі, але я не хочу щоб вона наближалася до дитини, мені зле стає від однієї думки про це.
Чоловік намагається згладити це все, але я вважаю, що Ольга Василівна не заслужила моєї довіри й прихильності.
Висловіть, будь ласка, свою думку щодо ситуації, мені цікаво почути поради. Дякую і всім щасливих новорічних свят!
Передрук без посилання на ibilingua.com.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.
