У мене є знайома парочка. наші друзі подружжя Ваня і Галина. Галя – мила дівчина-гуцулочка з Верховини, Ваня – корінний киянин.
Тут ми напередодні відпустки почали планувати спільну поїздку. Вони відмовилися, пославшись на зайнятість, а через якийсь час Галина, за келихом червоненького, розповіла мені причини.
Виявляється, у Вані дві бабусі. У них дні нородження з інтервалом в один тиждень, і вітання бабусь – найважливіша подія у сімейному житті.
Саме про ці привітання Галинка розповідала приблизно таке:
– Ну, Ваня ж спадкоємець аж двох квартир! Коли бабусь не стане, одну ми здаватимемо, а на гроші від продажу другої збудуємо будиночок десь у Карпатах чи під броварами біля лісу. Погано тільки, що у Вані ще два двоюрідні брати, тому треба дуже постаратися, щоб квартири заповідали саме йому.
Як я зрозуміла, одна з бабусь у Вані не така вже й наївна, оскільки на останньому “заході” зі слів Галі вона заявила на кшталт:
– Ось, Іванку, зовсім ти про мене забувати почав, тільки на день народження і приїжджаєш, а інший онук, Дімуля, і продукти привезе, і допоможе, коли треба, йому я квартиру залишу!
Після цього випадку на сімейній раді Галинкою і Іванком було прийнято вольове рішення: приділяти більше уваги “проблемній бабусі” та приїжджати до неї в гості як мінімум раз на тиждень.
Я Галину розповідь ніяк не прокоментувала. Слів не знайшла.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, Ibilingua.com.
