У мене завжди були дуже близькі стосунки з матір’ю, батько полинув на небеса ще до мого народження за кілька тижнів. Майже до кінця мого навчання у виші ми з мамою ходили на фільми, читали книги, словом, були не лише рідними, а й друзями.
Перші непорозуміння почалися, коли я почав зустрічатися із дівчиною в університеті. Мама дзвонила і мені, і їй по сто разів на день, хотіла бути в курсі всього, дуже тісно з нами обома спілкувалася. Я не бачив у цьому проблеми, гадав, що це нормально.
Три роки ми з Лесею зустрічалися, а коли розходилися, дівчина сказала, що одна з причин – контроль моєї матері над моїм особистим життям.
Минуло трохи часу, і я зустрів свою тепер уже дружину Наталочку. З побоюванням познайомив їх. Вони спілкувалися дуже тепло, мама допомагала у підготовці весілля, все було чудово.
Однак через місяць після весілля я отримав запрошення працювати до Києва. І ми почали екстрену підготовку до переїзду. І ось в один з вечорів між мамою й дружиною спалахнув конфлікт через те, який одяг мені брати до столиці. На така дрібниця, як на мене!
Я не встиг сказати і слова, як почалися крики «Я тебе не народжувала» і «Ви думаєте тільки про сина».
Тепер вони взагалі не спілкуються, кожна забороняє спілкуватися з іншою. Мати каже, що я маю покинути Наталку, дружина – що маю перестати спілкуватися з матір’ю поки вона не сприйме нас як сім’ю.
Прошу, підкажіть, що робити? Я розриваюся між близькими людьми. Конфлікт уже перейшов усі межі, а як впоратися з ситуацією і помирити їх – гадки не маю.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Після дня народження я почала питати у внука, чи хватило йому всіх подарованих грошей на смартфон. А потім кажу: тато ж тобі п’ять тисяч дав. А він такий здивований каже: які п’ять тисяч? В конверті лише тисячу гривень лежало. До того ж конверт був підписаний, і ніякої помилки бути не може. Я в тих нервах викликала сина до себе. Не хотіла це по телефону виясняти
- Коли не стало дочки, я почала судитися зі своїм зятем. Я думала, що зроблю йому послугу, взявши на виховання свого єдиного онука. Дмитрик був дуже схожий на Лілю, і це давало мені сили продовжувати жити. Позов я програла. Зараз Дмитрику п’ятнадцять. Батько відвіз його далеко від мене. Мабуть, я на таке ставлення заслужила. Я б все віддала, лиш би повернути час назад
- Моя свекруха виховує свого онука від першого шлюбу Ореста. Я його друга дружина. Колишня невістка після розлучення переїхала жити в Канаду. Мій чоловік виплачує на сина аліменти, але свекрусі цього виявилося мало. – Богданчик і полуничку хоче і черешеньку. – Я ж не стрималася, і натякнула, щоб до рідної мами звернулася по допомогу. І тут відкрилася таємниця, про яку я і не здогадувалася
- Мені було куди повертатися з Італії, дочка за гроші, які я надсилала, зробила з занедбаної маленької хатинки красиву і сучасну. Там були нові меблі і техніка. Олена з чоловіком і дітьми жила окремо. За всі ці роки я зробила все, щоб вона мала свій куточок. І здавалося б, живи та радій, але той спосіб життя, який вела сеньйора Беатріс, за якою я доглядала до останнього, не дає мені спокою до сьогодні
- Чоловік вклав 300 тисяч гривень у квартиру, яку свекор купив на своє ім’я. Я жила сама в обласному центрі, коли зібралася виходити за Ореста заміж. Тому майбутня зовиця допомагала мені приміряти весільну сукню. Дізнавшись, скільки воно коштує, вона, звісно, передала це своїй мамі. І ось у день, коли ми дізналися про стать майбутньої дитини, свекор змусив її зателефонувати мені. Свекруха витягла мед і сказала: “Ось беріть, і 500 гривень віддавайте відразу”. Я мед не переношу, і я просто його не люблю