У мене завжди були дуже близькі стосунки з матір’ю, батько полинув на небеса ще до мого народження за кілька тижнів. Майже до кінця мого навчання у виші ми з мамою ходили на фільми, читали книги, словом, були не лише рідними, а й друзями.
Перші непорозуміння почалися, коли я почав зустрічатися із дівчиною в університеті. Мама дзвонила і мені, і їй по сто разів на день, хотіла бути в курсі всього, дуже тісно з нами обома спілкувалася. Я не бачив у цьому проблеми, гадав, що це нормально.
Три роки ми з Лесею зустрічалися, а коли розходилися, дівчина сказала, що одна з причин – контроль моєї матері над моїм особистим життям.
Минуло трохи часу, і я зустрів свою тепер уже дружину Наталочку. З побоюванням познайомив їх. Вони спілкувалися дуже тепло, мама допомагала у підготовці весілля, все було чудово.
Однак через місяць після весілля я отримав запрошення працювати до Києва. І ми почали екстрену підготовку до переїзду. І ось в один з вечорів між мамою й дружиною спалахнув конфлікт через те, який одяг мені брати до столиці. На така дрібниця, як на мене!
Я не встиг сказати і слова, як почалися крики «Я тебе не народжувала» і «Ви думаєте тільки про сина».
Тепер вони взагалі не спілкуються, кожна забороняє спілкуватися з іншою. Мати каже, що я маю покинути Наталку, дружина – що маю перестати спілкуватися з матір’ю поки вона не сприйме нас як сім’ю.
Прошу, підкажіть, що робити? Я розриваюся між близькими людьми. Конфлікт уже перейшов усі межі, а як впоратися з ситуацією і помирити їх – гадки не маю.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.