У мене жінка з дитиною недавно з-за кордону нарешті повернулася. Ми так скучили, що у нас зараз наче новий медовий місяць, так гарно все у стосунках – сам собі заздрю!
Ну от я й вирішив кілька днів тому порадувати кожану дружину – колечко їй новеньке купити, але так, щоб вона не знала, щоб сюрприз був. Ось тільки розмір не знаю.
Дочекався, поки Влада засне міцніше, дістав свою чарівну коробку з болтами-гайками і почав їй на палець гайки міряти, іншого способу не придумав.
Підібрав я таки гайку потрібного розміру, наступного дня поїхав купувати обручку. Зайшов до ювелірного салону, а там зал на дві секції поділено.
До мене одразу підбігає чемна дівчина: “Що бажаєте? Давайте пораджу!” – а сама ледве сміх стримує.
Я їй: “Колечко дружині хочу купити”.
Її запитання: “А який розмір треба?”.
Тут я гордо так гайку дістаю і кажу: “Такий розмір”.
У дівчинки істеричний сміх, загинаючись і плачучи від сміху, вона видавила:
“Вибачте”, – і втекла.
Ну, до такої реакції я був готовий. Пішов шукати іншу дівчину у сусідній секції. Заходжу туди, там якийсь чоловік із дівчиною спілкується, до мене спиною стоїть.
Я цій іншій дівчині говорю, мовляв, мені обручка потрібна такого розміру, – і показую їй гайку.
Тут чоловік повертається, а в руках… Болт!
Так ось, зі сльозами на очах від сміху (плакали всі троє) підібрали ми з тим чоловіком кожен необхідний кільце, щоб порадувати коханих наших. Всім добра й миру!
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- До сина на ювілей з пустими руками я не йшла. В невістки маленька дитина, і вона відразу ж попередила, що всю гостину вона буде замовляти. Ну, думаю, скільки там тих суш в коробочці. Я стала ні світ ні зоря, котлет насмажила, олів’є приготувала, огірки і помідори вквасилися. – Ви сідайте на диван! З хвилини на хвилину має доставка під’їхати. – Та чого чекати! В мене все є. – Я давай витягати продукцію з сумки. Я ж і подумати не могла, що невістка так на це відреагує. Відтепер буду на гостину до них йти, як пані: телефон в сумочку і все!
- Свекруха моя знову умудрилася вчудити! Ну скільки пояснювали, просили людину – все одно своє гне. Ось і зараз. Але вона весь час забуває про це прохання, ну або навіть абсолютно свідомо ігнорить його. Притягла дитині розумний телефон, який, само собою, у малого вже є
- Оскільки у нього за містом невелике господарство, є живність – коза. кури-качки – та город, його дні з коханою жінкою мають бути дуже насиченими. Підйом із самого ранку. Потім робота. Догляд за тваринами та майбутнім урожаєм. Неспішно, без фанатизму. Але щоб аж до обіду. Потім невелика перерва й знову працювати – все, як у наших предків. Вони роботи не боялися і жили сто років. Моя квартира в центрі Луцька йому як п’яте колесо
- Учора моя невістка Олена мала 36 років. Та я поїхала у місто до дітей на два дні раніше – щоб усе їй допомогти, разом приготувати всілякої домашньої смакоти – голубців, завиванців, холодцю, перців нафарширувати, торт спекти, млинців з сиром солодких . Привезла з села всього свого – курку, качку свої, свининки на холодець купила в сусідів, яєць – теж своїх, мочка і сиру, тільки зробила. Ну й овочів-фруктіва, само собою. Ледве доперла все маршруткою! А сьогодні вже поїхала зранку додому, наплакалася всю дорогу і заспокоїтися не можу – ну так прикро! Ну хіба так можна??? Все запхала в холодильник і не глянула. А відмітили – просто сором
- Свекруха Марина Федорівна – золота людина. Мудра, знає життя на багато краще за мене. Маю її слухатися, щоб з мене хоч якийсь толк був. Я не правильно доглядаю за чоловіком, тобто її сином, неправильно роблю все для дитини. Днями зібралася я прибрати зуб, муляє мені давно, а мама чоловіка каже мені: “Не здумай! Тобі занесуть щось і в щоці утвориться дірка!” І що тепер робити – не знаю, невже свекруха права? А вона мені: “Ти йому ручки-ніжки пошкодиш. Ось я дивилася передачу, там так і було”