fbpx
життєві історії
У мого чоловіка Дмитра досить заможні батьки і родичі. У всіх є нерухомості, машини, їздять на курорти навіть зараз, мають всілякі інші принади життя. При цьому живемо ми з Дімою і сином у моїй однокімнатній квартирі. Мати чоловіка якось сказала йому, коли Діма хотів взяти з холодильника сосиски, мовляв, ти їх не купував, ти їх не їстимеш. Свекруха Надія Володимирівна понад усе любить себе. Вона їздить на відпочинок, ось щойно з Болгарії

Дуже накипіло за багато років. У мого чоловіка Дмитра досить заможні батьки і родичі. У всіх є нерухомості, машини, їздять на курорти навіть зараз, мають всілякі інші принади життя.

При цьому живемо ми з Дімою і сином у моїй однокімнатній квартирі. У квартирі давно потрібен капітальний ремонт, але грошей постійно не вистачає. Моєї мами немає на світі, батько покинув нас, коли я навіть ще не народилася. Тобто мені допомагають лише далекі родичі іноді, плюс я отримую компенсацію за маму.

Ми молода сім’я. Почали з Дімою жити разом відпочатку. Жили з його батьками та родичами, які теж дуже багаті, при цьому часто мене потурали, що мало продуктів купую, мало допомагаю тощо. Мені було дуже тяжко там жити. Чоловік теж не підтримував, бо говорив, мовляв, ну ми ж на їхній території живемо, маємо слухати їх і не качати свої права.

Я згодна, я готова була робити все, що скажуть, але мені в обличчя тільки посміхалися і казали, що все добре і нічого не треба, а через 5 хвилин Дімі висловлювали, що я така-сяка. Я старалася щосили, але мені було важко в чужому домі з чужими людьми, коли ніхто нормально нічого не може пояснити, підтримати, поговорити.

Мати чоловіка якось сказала йому, коли Діма хотів взяти з холодильника сосиски, мовляв, ти їх не купував, ти їх не їстимеш. Для мене це було потрясінням, у нас просто у сім’ї такого ніколи не було. Треба сказати, моя свекруха ні дня не працювала в житті, а в неї просто дуже багатий чоловік з бізнесом, і їй при цьому було шкода сосиски для власного сина!

Ні, ми не були повністю нахлібниками. Так, можливо не завжди виходило купувати замість курки серйозне м’ясо, а вони звикли завжди дуже багато і добре харчуватися. У мене просто не було таких грошей утримувати сім’ю з 5 дорослих, алесвої  продукти ми ні від кого не ховали і не рахували, хто там і що з’їв.

Словом, було дуже складно. Потім я поїхала до себе додому, і чоловік мій приїхав до мене. І ось все, що ми маємо, – це моя квартира, Діма у неї по суті нічого не купив у неї, не вклав, повний нуль.

Мої родичі дали нам гроші на невеликі покращення у квартирі та хочуть подарувати нову техніку до будинку, яка вже своє відпрацювала. Вони живуть непогано, але це не мої батьки, це моя тітка та двоюрідні сестра та брат. Я теж сама намагаюся з грошей від втрати мами щось робити в квартирі.

З боку рідні Діми нас ніхто ніколи не підтримував. Тобто, наприклад, весілля у нас не було, просто розписалися. Але живемо ми разом вже 6 років, і можна було б хоча б як молодій сім’ї на весілля дарують подарунки, нам щось подарувати, допомогти з облаштуванням житла. Тим більше, що можливість фінансова є у них величезна.

Але в мене таке відчуття, що його мати та інші родичі тільки раді, що вони його спровадили до мене і відбулися від нього. Я зрозуміла б, якби вони нам на новосілля дали гроші на ремонт, наприклад, або купили щось у будинок і більше не допомагали. Мені і не потрібно нічого більше. А виходить, що і квартира з мене, і техніка, і ремонт майбутній.

звичайно, нашій дитині вони теж неічсого не купують  іне дарують, він для них що є, що нема.

Свекруха Надія Володимирівна понад усе любить себе. Коли їй потрібна допомога, я і чоловік повинні  опинитися в мить біля її ніг, навіть зараз, коли ми не живемо з нею. Вона їздить на відпочинок, ось щойно з Болгарії повернулася. Оздоровлюється,, а я сиджу зі своєю і заодно з її молодшою ​​дитиною, чоловік їздить і годує живність щодня, а вона потім приїжджає з курорту і розповідає, що ми щось не так робили і слова подяки я ще не разу не чула.

А коли ми раз на кілька років про щось попросимо, вона каже, щоб самі розбиралися. Або коли з чоловіком сперечаюся, прошу її з ним поговорити, вона теж каже, щоб самі розбиралися. Хоча сама могла раніше з годину скаржитися всім на свого чоловіка і всі мали слухати підтримувати її.

А зараз, коли між ними все наче налагодилося, їй знову ніхто не потрібен став, каже нам, що життя прекрасне, їде на відпочинок дорогий, а ми після робіт бігаємо у її справах у +40 спеки у великому місті, бо у нас тут з нашими зарплатами можна лише мріяти про відпочинок.

Але Діма вважає, що все нормально, та іноді каже, що так було все життя і його мама любить лиш себе і живе тільки для себе, а на нього їй завжди було байдуже. Батько рідний взагалі з ним майже не спілкується, виховує другу дитину, а на сина, мого чоловіка, йому також байдуже.

Чи справедливе таке ставлення і як бути далі? Як спілкуватися з родичами Дмитра? Гаразд, на батька його мені байдуже, він у нас нічого не просить, ми від нього нічого не чекаємо, він навіть не спілкується з нами. Наче й немає його.

А от Надія Володимиріввна не дає про себе забути, дзвонить майже щодня, повчає, кличе постійно в гості і там розповідає, як у неї все добре, а мені ще гірше стає. Я вже перестала до неї їздити, бо якщо вона вважає, що нічого не нам винна, то я їй і поготів. Але Діма продовжує з нею спілкуватися, бігати на перший поклик.

Мене ця вся ситуація все більше не влаштовує.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.