У мого чоловіка Іллі є друг, з яким вони подружилися ще в дитинстві. Зараз вони живуть в різних містах і давно не бачилися, але два місяці тому ми з чоловіком їздили до нього на день народження. Відтоді наше сімейне життя пішло шкереберть.
Роман, так звуть товариша мого чоловіка, ще десять років тому вирішив зайнятися бізнесом, щось пов’язане з вантажоперевезеннями. Зараз справи у нього йдуть дуже добре. Вони з дружиною живуть в своєму будинку, дружина Роми не працює і займається дітьми, будинком і собою. Виглядає вона, звичайно, приголомшливо. Та й вдома у них все на вищому рівні.
Ми ж з чоловіком живемо як середньостатистична сім’я. Є син, кредит на квартиру, старенька, але міцна ще машина. Працюємо обоє і непогано заробляємо, але велика частина доходів іде в банк, хочеться швидше розрахуватися з цієї кабалою. Не шикуємо, але і злиденними я б нас не назвала. Міцний такий середнячок.
Так ось, на день народження до цього Романа з’їздили добре. Прийняли нас гостинно, вечірка теж пройшла на шикарно, ніби всі залишилися задоволені. Але Іллю мого як підмінили.
По поверненню додому він якось здувся. Звичайно, я розуміла, в чому причина. Він заздрить Роману, що там, я сама трохи заздрила, але прекрасно усвідомлювала, що нам зараз таке життя не світить. Не по нашим фінансовим можливостям, і справа навіть не в будинку і машині преміум-класу, а в облаштуванні побуту. Я розуміла, а ось чоловік мабуть ні.
У нас зазвичай я приходжу додому хвилин на сорок раніше чоловіка, мені ближче їхати з роботи. Дорогою я забираю сина з садка, готую щось на вечерю і займаюся поточними домашніми справами, які не можна відкласти на вихідні. Раніше ніяких нарікань з боку Іллі не було. А зараз…
– Чому на вечерю знову макарони і нагетси? Уже третій день їх їмо, – бубонів чоловік, длубаючись в тарілці.
– Тому що готувати святкову вечерю з трьома змінами страв мені ніколи. І взагалі я теж з роботи і втомилася, – знизала плечима я. – Якщо хочеться чогось такого, то давай приготуємо на вихідних.
– Не хочеться вже, дякую – буркнув чоловік і вийшов з-за столу.
Потім був конфлікт через сорочки. Ілля забажав вдягти на роботу саме ту сорочку, яка лежала в пранні. Я ж причини для сварки не бачила.
– Одягни іншу, в чому проблема, вона ж у тебе не остання, – здивувалася я, збираючи сина в садок.
– А я хотів цю! Вона вже в бачку тиждень кисне, невже не можна було випрати?! Ось Ромка, напевно, про такі проблеми і не знає, – вимовляв чоловік. Натягнув першу-ліпшу сорочку і вилетів, грюкнувши дверима. Настрій він мені зіпсував на цілий день.
Ну і вершини айсберга ситуація досягла минулих вихідних. В суботу ми зазвичай робимо велике прибирання. Прання, прасування, миття підлоги і інші малоприємні роботи. Обов’язки у нас були розділені відразу ж, і раніше чоловік не обурювався, що йому теж доводиться щось робити по дому, пилососити або мити сантехніку. Мені здавалося, що це чесно, якщо обоє працюють, то обоє і займаються будинком. Рівноправність в дії.
– Чому я маю витрачати один з двох вихідних на прибирання? Ось Роман… – почав знайому пісню чоловік, але я перервала його.
– Ось Роман заробляє на клінінгову компанію, яка двічі на тиждень прибирає будинок. На покоївку, яка миє посуд, пере і прасує білизну, ходить за продуктами. Роман заробляє достатньо, щоб його дружина могла сидіти вдома, займаючись дітьми і готуючи шедеври кулінарії. А коли їй потрібно, Роман оплачує послуги няні і дає дружині грошей, щоб вона доглядала за собою. Мені продовжувати?! Або зметикував, чому твої претензії виглядають дико?
Чоловік почервонів обличчям, я злякалася, що йому стало зле.
– Тобто, ти вважаєш, що я занадто мало заробляю? – прохрипів Ілля.
– Ні, милий, ти занадто багато вимагаєш, заробляючи стільки, скільки заробляєш ти! Тому що є така чудова приказка “претендуєш – відповідай”. Хочеш, щоб завжди були чисті сорочки, різноманітна вечеря і чиста квартира – давай я звільнюся з роботи і буду сидіти вдома, а ти крутися з іпотекою, комуналкою, продуктами, ліками і одягом. Як тобі такий варіант? Не подобається? Тоді вважаю тему закритою! – відрізала я.
Ілля зі мною не розмовляв три дні. Я теж не збираюся першою налагоджувати спілкування. Мені дивно, що дорослий чоловік не розуміє прописних істин, а ще ображається, як хлопчисько. Можливо, я була занадто різка у висловлюваннях, але я теж не залізна.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
