У мого чоловіка Костянтина від першого шлюбу двоє дітей – хлопчик 14 років та дівчинка 8 років.
З першою дружиною вони розлучилися за згодою 6 років тому. За рік ми зійшлися, ще за рік у нас народилася дочка.
Ось тут почалося. Після народження нашої спільної дочки Соломійки, колишня дружина Кості почала налаштовувати своїх дітей, а також свекра та свекруху проти мене та дочки.
У вихідні Костя не може погуляти з усіма трьома дітьми, бо колишня проти. Ставить ультиматум – чи з нашими двома, чи з тією, як вона мою дитину називає. Якщо його діти зустрічають мене на вулиці, вони проходять, не привітавшись.
Свекруха мало не щодня дзвонить Кості, дорікаючи, що з народженням нашої дитини він зовсім закинув своїх, мало з ними буває. Все це казна що тривало 2 роки.
Останньою краплею стало, коли ми біля аптеки зіткнулися з його колишньою дружиною. Я була з дитиною, і вона з двома. Вона показала на нас пальцем та сказала своїм дітям: «Дивіться, на кого ваш батько вас проміняв».
Увечері у нас із Костею відбулася неприємна розмова. Я сказала, або ми їдемо з нашого міста, або ми розлучаємося.
Ми поїхали в Київ, спочатку знайшли, звичайно, там роботу і орендували квартиру. Два роки минули відносно спокійно, чоловік тричі на рік їздив туди в гості, спілкувався зі своїми дітьми в інтернеті.
Але кілька місяців тому його колишня дружина знайшла собі чоловіка і хоче відправити дітей жити до нас, а Костя не хоче їй відмовляти. бо, мовляв, в столиці для них можливостей більше.
Не знаю, що робити. Ці діти, щиро скажу, мені не потрібні. Я не хочу для них готувати, прибирати, гуляти з ними і вибирати їм подарунки, приділяти їм свій час, який я хочу дарувати своїй родині й тільки тим, кого по-справжньому люблю.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.