fbpx
життєві історії
У мого чоловіка Станіслава День народження 7 січня, на Різдво якраз. Тому вся рідня збирається у нас у цей день і святкуємо, я накриваю щедрий величезний стіл, бо ж чоловік 20 зазвичай. – Цього разу, будьте, ласкаві, кожен зі своїми стравами, – обдзвонила я напередодні. Залишаються гості на всі святкові вихідні. Дружина брата дуже здивувалася та запитала, що їсти її дітям 

У мого чоловіка Станіслава День народження 7 січня, на Різдво якраз. Тому вся рідня збирається у нас у цей день і святкуємо, я накриваю щедрий величезний стіл.

Різні родичі з’їжджаються до нас. Деякі навіть без запрошення. І я змушена їх усіх нагодувати, а комусь навіть і постелити, бо деякі приїжджають з іншого міста, на ночівлю. Правду кажучи, нас із чоловіком це вже втомило, тому цього року ми вирішили змінити плани.

Ми вже настільки звикли до безцеремонності родичів Стаса, що навіть нікого не запрошуючи заздалегідь, я проводжу на кухні не менше двох днів. Щоб приготуватись до двох десятків голодних несподіваних гостей.

На подарунки гості, як правило, не розщедрюються. Сама їхня поява у нас та увага до іменинника для них вже – пристойний подарунок. Тобто, ми маємо це рахувати за подарунок від них.

Залишаються гості на всі святкові вихідні, тож моя підготовка до їхнього приїзду заздалегідь не особливо допомагає. Весь час, поки вони у нас, мені доводиться далі господарювати на кухні та з натягнутою усмішкою вислуховувати їхні історії.

З кожною появою цих гостей я все більше переконуюсь, що для родичів день народження Станіслава чоловіка просто привід зібратися. Тому що окрім звичного привітання та побажань здоров’я мій чоловік більше не отримує жодних знаків уваги.

Цього року я вирішила змінити тактику. За тиждень до дня народження я зателефонувала всім родичам і як би ненароком сказала, що цього року ми хочемо відзначити свято вдвох. Тож я готувати нічого не буду. Ще я натякнула, що якщо хтось все ж таки вирішить заглянути, то нехай приходить зі своєю їжею. Так і сказала:

– Цього разу, будьте, ласкаві, якщо надумаєте їхати – кожен зі своїми стравами, – обдзвонила я напередодні родичів Станіслава.

Першою ввімкнула задню свекруха Олена Вікторівна. У неї не було часу на приготування, та й, до того ж, їх уже запросили друзі на наступні вихідні. А за нею зникли з горизонту та інші родичі. Тільки двоюрідний брат чоловіка з дружиною та дітьми заїдуть до нас із тортом, сказала дружина брата.

Як я й казала, я нічого не готувала. З їжі у нас будуть завтра тільки піца та суші. Дружина брата дуже здивувалася та запитала, що їсти її дітям. Я відповіла, що нікого не запрошувала. Відповідно, я нічого не готувала. А що їсти її дітям, то вже її турбота, нехай думає про це сама.

Ось щойно вона подзвонила і сказала, що й вони передумали до нас їхати. у них, мовляв, змінилися плани. А ми з чоловіком лише зітхнули від полегшення. Нам уже давно не було так добре на Святвечір і на Різдво.

Звичайно, після цього рідня чоловіка змінить до мене своє привітне ставлення. Та й до Стаса також. А я скажу, нам і краще. Менше гостей, спокійніше життя! Ми вже плануємо завтрашній чудовий день: сніданок, прогулянка, перегляд фільмів і вечеря у ресторані.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.