У мого чоловіка є ще три рідні брати і сестра. Сам він з села за Києвом. До матері Степана їздимо не часто, бо мені важко звикнути до таких умов, а точніше, їх повної відсутності. Ми часто передаємо свекрусі гроші, продукти, і навіть техніку. Інші діти не то що їй не допомагають, а ще й просять у бідної матері. Але недавно я дізналася, що свою хату вона заповіла середущому брату, а Степані нічого. На вихідних ми зібралися, і поїхали, щоб розставити все по місцях
Я народилася і виросла в столиці. Заміж вийшла за хлопця з далекого і глухого села. Степан працював в Києві на будові і хотів знайти собі міську дружину. Знайшов мене.
Степан непоганий, господарський, начебто, любить мене. Весілля гуляли в два етапи – у мене і у нього. Живемо у мене, з моїми рідними. Рідні Степана всі живуть в його рідному селі. У чоловіка три брата і одна сестра. Батько пішов з життя, є мати. Матері він щомісяця висилає гроші, тому що пенсія у неї маленька. Я не проти цього, вважаю, син повинен допомагати матері.
Кілька разів на рік на свята ми приїжджаємо до його матері в гості, бо чоловік туди рветься. Мені там не подобається з кількох причин. По-перше, сільський будинок дуже некомфортний. Удобства на вулиці. Душ у ванній працює з перебоями. По-друге, я не звикла до сільської їжі. Там все дуже жирне, часто м’ясо можуть їсти практично сирим – ну, трошки підкоптять, посолять і все. Я боюся отруїтися. На нашому весіллі там отруїлися я, мій чоловік і мої гості. По-третє, у мене не склалися стосунки зі свекрухою і з сестрою чоловіка.
Коли я приїжджала до них знайомитися напередодні весілля, все було добре, ми нормально спілкувалися, я навезла їм подарунків, сестра Степана обіцяла чоловікові знайти для мене перукаря і візажиста до нашого весілля в їхньому селі. Потім сестра і два брати зі своїми дамами приїжджали до нас на весілля в моєму місті, все було нормально. Степанові сестра і мати сказали, що все готово. Коли ми приїхали, виявилося, що ніякого перукаря і візажиста сестра мені не знайшла.
Мовляв, не вийшло. За день до весілля мені довелося оббігати сусіднє маленьке містечко в пошуках потрібних майстрів. Там було штук 5 салонів краси, в які мене можна було б записати. Але все вже було зайнято, адже в останній момент ніхто такі питання не вирішує. У підсумку я знайшла майстрів. Дуже погані. Вони довго все робили і невміло, в результаті ми запізнилися на власне вінчання. Чоловік зробив сестрі догану, але толку-то. І так з’ясувалося, що його сестра мене терпіти не може. Чомусь.
До речі, коли через пів року сестра сама виходила заміж, виявилося, що в селі є гарна перукарка, яка приходила до них додому, щоб зробити зачіски нареченій і моїй свекрусі. Тобто мене навмисно підставили. У наступні поїздки поступово з’ясувалося, що в їхній родині всі сильно випивають. Всі брати і сама свекруха. Взагалі все село при кожному прийомі їжі і це норма.
Поступово і сам Степан перестав приховувати свою любов до чарки. Він не бачить в цьому нічого поганого, адже так його привчили з дитинства. Ми з ним багато лаємось через це, але нічого вдіяти я не можу. Свекруха теж в цій справі частенько. З’ясувалися “милі” подробиці про те, що особливо заглядав у чарку і бешкетував батько мого Степана, якого вже немає на цьому світі.
Що він нібито бушував дома, але мій чоловік її захищав, через що отримав від батька… довго потім лікувався А ще дуже мені дивно, що свекруха вже починає пропонувати спробувати випивку одному зі своїх онуків, якому 8 років.
Один з братів чоловіка може дозволити грубість з дружиною. Свекруха підтримує сина і каже, що невістка та сама винна, мовляв, сама напрошується. Звичайно, я не в захваті від сім’ї чоловіка. Але найбільше мене ображає їх ставлення до нього самого. З усіх братів матері допомагає тільки Степан. Два брата одружені, у них діти. Тому вони не допомагали вже давно.
А мій чоловік був холостий, тому він допомагати міг. Ось тільки після весілля допомагати він не перестав, як вони. Зате допомагає ще й братам з сестрою. Висилає поштою і привозить під час наших візитів їх дітям дуже дорогі подарунки, так звик робити під час холостяцього життя, мені ніяково заперечувати. Коли ми приїжджаємо, саме він йде ремонтувати все, що потрібно в будинку матері. Інші сини, хоч і живуть близько, нічого не роблять. Робота чекає його приїзду.
Ще один брат, наймолодший, улюбленець свекрухи, живе в будинку матері, у нього дівчина, яку часто приводить із собою. Коли йому терміново знадобилися гроші на лікування, свекруха випросила гроші у мого чоловіка. Нам ніхто їх не повернув.
Коли ми приїхали через пару місяців в гості, нас чекав сюрприз – молодший брат купив нову автівку. Тобто на машину гроші знайшлися, а на лікування повинен був давати Степан. І ці гроші повертати ніхто і не подумав. При цьому всім свекруха вирішила заповідати свій будинок цьому молодшому братові. Хоча справедливіше було б розділити між усіма дітьми. Хоча, по суті, мій чоловік і ще один син не мають нічого свого, живуть у дружин, а допомагає їй більше всіх мій чоловік.
Ні, мені абсолютно не потрібен будинок в селі. Але мені стало прикро за чоловіка, яким користується вся сім’я, але якому мати шкодує щось теж залишити. А, раптом, ми розлучимося, і він залишиться колись на вулиці? Чи приймуть його жити брати? Чому мати не думає про його майбутнє? Я вирішила поговорити з чоловіком про це. Він дуже на мене образився. Сказав, що так, він допомагає, а інші ні, але він не може вплинути на братів.
Що мати він любить і тому допомагає. У підсумку ми вирішили, що він попросить у матері шматок землі, на якому ми побудуємо будинок. Нібито дачу. Але я відразу сказала, що це буде майно особисто чоловіка. Що я відмовляюся від будь-яких прав на це. Я просто хотіла щось урвати для нього у жадібної матері і рідні. Матері його дуже це не сподобалося, хоча та земля стояла без діла, ніхто з братів її не хотів, та й розмір ділянки маленький. Але відмовити вона не могла.
Ми домовилися, що незабаром назбираємо грошей і оформимо ділянку на чоловіка. А потім всі розмови про ділянку припинилися. На мої питання Степан холодно відповідає, що так, будемо оформляти, але пізніше. І я розумію, що свекруха якимось чином налаштувала його проти мене, щоб тільки не відписувати йому ділянку. Напевно, сказала, що я хочу відібрати ділянку собі. Але ж я ж сама говорила, що офіційно у нотаріуса оформляємо ділянку тільки на чоловіка! У мене ж квартира є!
При цьому Степан давно веде розмову про те, щоб нам жити окремо від моїх рідних. Хоча квартира велика, місця всім вистачає, до нього добре всі ставляться, незважаючи на те, що він регулярно влаштовує “бурне” життя, критикує їх.
Я переїжджати не хочу. У мене проблеми зі здоров’ям, рідні допомагають мені вести господарство. Без них мені буде важко впоратися. Крім того, переїхати не так просто. Чоловік хоче купувати квартиру в кредит в новому будинку. Я не хочу багато років жити в злиднях і всі гроші віддавати на ту квартиру. Я хочу хоч трохи пожити для себе. І як це все розуміти я просто не знаю.
Чому таке ставлення у свекрухи до мене? Правда, вона всіх невісток не любить. Чому синові шкодує ту нещасну ділянку? Адже Степан стільки для неї робить і від чоловіка власного врятував. Чому сестра чоловіка так мене не любить? Адже я нічого їй не зробила. Чому чоловік так різко змінив лінію поведінки щодо тої ділянки? Хоче квартиру, а не ділянку? Або його налаштувала проти цього варіанту свекруха? Може хтось щось порадить, допоможе поглянути на ситуацію з боку.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
