Мої батьки живуть на Чернігівщині в селі, у будинку, де ми виросли з сестрою і який дуже любимо, куди приїжджаємо в гості тепер вже з дітьми, щоб побути з батьками, на природі, допомогти зі збиранням врожаю в саду чи на городі.
У нас дружна родина, я завжди пишалася цим. Ніхто нікого не підводив і не обманював, всі лише завжди підтримували одне одного. Батьки завжди були раді прийняти у себе наших з сестрою дітей на канікули, щоб ми відпочили, а діти провели час подалі від міської метушні.
Треба сказати, що я з чоловіком і двома дітьми живу в Києві. моя сестра, яка недавно розлучилася з чоловіком і в якої
Так і тривало наше життя, мирно й спокійно, поки не сталося повномасштабне вторгнення. Випробування не оминули наше рідне село, і, на жаль, будинок наших батьків був пошкоджений минулого року, тому вони пожили деякий час у сестри в Чернігові.
Тепер батьки повернулися до себе, живуть в одній кімнаті, а врешті будинку робиться ремонт. І от у мене в родині склалася дуже дивна і неприємна мені ситуація, навіть не знаю, як себе вести.
Справа в тому, що я даю гроші батькам на ремонт, маю таку невелику можливість – даю батькам по 20 тисяч вже чотири місяці. Квартира у нас своя, обоє працюємо, але зарплати не сказати, що надто великі, хватає на все необхідне, але не більше.
Ну але порадилися з чоловіком, що батькам варто допомогти, бо на пенсіє вони не потягнуть, а сестра розлучена, колишній безробітний, аліменти нормально не платить, тому з неї нічого не візьмеш, вона й так молодець, що прийняла батьків на досить довгий час.
Ну й ось в минулі вихідні у тата були іменини, ми всі приїхали його привітати. І на дні народження батька я випадково побачила як мама передає сестрі конверт і каже:
– Ту також половина від того, що мені Оленка дає, сховай, Лесю. До наступного місяця, поки Олена знову дасть, вам з дітьми має вистачити. навіть відпочити можеш кілька днів на Десні з малими, будиночок взяти.
Мене аж підкинуло. Коли вони поговорили, я потім підійшла до мами й запитала, що це все означає.
На що мама відповіла, що відчуває борг перед сестрою, що вони в неї так довго жили, і життя Лесі з чоловіком можливо й через це зокрема розладилося остаточно і той пішов.
І тепер мама вважає, що вона має Лесі фінансово допомагати і відшкодувати ту умовну шкоду. Хоча, на скільки я знаю, мама й тато комунальні їм оплачували, дітей няньчили, мама готувала, прибирала, тато щось в квартирі робив, тобто вони там на дивані не лежали і не жили повністю за рахунок Лесі. Продукти також, думаю, купували.
То про яке повернення боргу мова тоді? Який борг взагалі??? А те, що Максим від лесі пішов, так і він і раніше за кожною спідницею волікся. Настав просто час. Тому я сказала мамі:
– Мамо, я вважаю це не правильно – віддавати їй щось взагалі, а за мій рахунок так тим паче. Бо на нас теж гроші з неба не падають, і даємо ми вам їх лиш тому, що хочемо допомогти з ремонтом будинку.
Мама промовчала, а я тепер не знаю, що робити? Продовжувати давати гроші? та мама половину Лесі віддасть. Самим купувати матеріали? Але ми в Києві, зайняті з чоловіком на роботі, діти, у нас просто немає можливості й часу цим займатися. От і як бути?
Автор – Олена М.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
