Ми з чоловіком Василем одружені 3 роки. Нашому синочку Тарасику два роки.
Коли ми познайомилися, Василь не працював, але в потім влаштувався на роботу, платили йому мало та кращого варіанту на той час не було, і життя пішло своєю чергою.
Поки я працювала, я підтримувала фінансово і його і себе. Потім я пішла в декрет. Стало складніше, хоча і отримали дитячі. Та ті гроші швидко рзійшлися на потреби малюка.
Вже менше, ніж через рік, мені виходити на роботу. У нас були відкладені гроші: частина моїх декретних і гроші моєї мами в доларах. Ми з чоловіком планували провести за ці гроші газ на його дачу, частину потрібної суми я внесла ще до народженя сина. Крім цього, я зробила і ремонт у нього на квартирі, і вікна в ній поміняла.
Місяць тому Василь прийшов додому і сказав, що подзвонили працівники газу і сказали принести чергову кругленьку суму. Я підрахувала гроші – на життя і одяг дитині практично не залишалося, бо чоловік купує тільки продукти, а одяг дитині і собі купую я сама.
Я Васі по телефону говорю: «Почекай, не бери, давай обговоримо – сума дуже велика». А він мені каже: «Я вже все вирішив, гроші треба зараз». Я в цей час сином на прогулянці була – схопила малого і додому.
Застала чоловіка на порозі вже з грошима, стала вмовляти не виносити гроші, а Всиль – ні в яку, я на порозі стала – він каже, через тебе переступлю, але віднесу. Мені вдалося просто вихопити в нього гроші, коли він на малого відволікся, чоловік не помітив.
Він повернувся буквально через три хвилини, дуже злий. Мені довелося запросити мою маму, адже там і її гроші, і пояснювати Васі разом з нею, що відразу така сума – величезна і не посильна для нас, треба частково поки що заплатити і почекати, поки я на роботу піду.
Він розпалився ще більше, сказав, що я гроші викрала у нього (але ж це мої декретні і мамині!)
Після цього всього чоловік влаштував нам з Тарасиком “веселе життя”. Для початку запаролив комп’ютер, і коли я сказала, малому іноді потрібні мультфільми (телевізора у нас немає), сказав: спочатку газ на дачу, потім комп’ютер. Потім сказав, що їжу навіть для дитини купувати не буде, що тепер грошей у нього немає, і я повинна ще і годувати всіх, і це тоді, кли я ще не працюю. Далі – більше! Сказав, що ми з дитиною маємо виїхати до моєї мами, а він буде здавати квартиру, а сам поїде до своєї матері.
Дзвоню свекрусі, ділюся з нею цим, а вона відповідає: мовляв, не дала йому гроші на газ, тепер виходить так, що її син правий, а я взагалі, м’яко кажучи, не ідеальна. Коли я спитала її, що це за родина, яка живе нарізно, відповіла: будете зустрічатися в орендованій квартирі.
Мені чесно хочеть втекти від усього цього, але все сподіваюся, а раптом схаменеться, та й Тарасика шкода.
Аналізуючи ситуацію, згадую, що відразу стала не такою, як перестала отримувати гроші і віддавати їх в сім’ю. Було 1000 причіпок на день. Я, як виявилося, і не готую, і не перу, і нічого не роблю, хоча я тоді наче білка в колесі крутилася, намагаючись і за маленькою дитиною встежити, і щоб все добре було.
Свекруха казала, що я їй чужа людина. Лягла в лікарню – чоловік і свекруха не відвідали навіть, лопомагала тільки моя мама. І за собою, виявляється, я не стежу (само собою, з дитиною маленькою на себе мало часу вистачає), але і тут старалася виглядати нормально при нестачі грошей, схудла.
Мені постійно дорікали. що живемо ми в його квартирі і на його дачі, отже я зобов’язана його слухатися. І малого він не збирався в себе прописувати, прописала до себе, де на той момент жили моя мама і батько. Я була немов в рожевих окулярах і нічого очевидного навколо не помічала.
Одним словом, що мені зараз робити – я не знаю. На всі спроби поговорити з Василем він відповідає: «Спочатку газ – потім все інше». Виходить, газ на дачі йому дорожчий за нашу родину, за нас з сином?..
Спеціально для Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
