Все більше і більше мені нагадує наша комунальна квартира.
У нас дуже часто в будинку гості, причому це рідня чоловіка, його мама, тітка, а найголовніше сестра і маленька дитина постійно перебувають у нас.
Вони можуть навіть у вихідний прийти раніше, щоб як вони кажуть «на спілкуватися», а мене вже, вибачте, вивертає від цього спілкування, я не можу побудувати свої плани через гостей…
Але перевершила всіх за нахабством сестра чоловіка… вона може без попередження прийти пізно ввечері, залишити нам маленьку дитину.
А сама, оскільки не заміжня, йде на побачення, може також без запрошення прийти і рано-вранці і в будні і вихідні, а ще, в порядку речей у неї взяти грошей у борг і не віддати.
Вона ніде не працює і чомусь вважає, що її брат, він же мій чоловік, зобов’язаний їй усім.
Ми не раз розмовляли з нею ввічливо і акуратно, натякаючи, що вона доросла дама і повинна сама брати відповідальність за себе, що ми завжди їй раді, але не 24 години на добу, на що вона розуміє киває головою, але продовжує також поводитися. .
Розумію, що мене переповнює обурення від неправильності ситуації, але з іншого боку, є великі сумніви, чи може я надто критична до неї?
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.
Недавні записи
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило
- Я відмінила усі святкування в родичів, бо ювілей найкращої подруги не кожного року. І собі і дочці я купила гарні сукні і з нетерпінням чекала дня “х”. Та на диво, Юлька мене не запрошувала. Я вирішила піти до неї на чаювання і заодно дізнатися, де ресторан, на котру годину. Подруга ще з порогу зробила спантеличений вигляд. Таке завершення розмови я аж ніяк не очікувала. І я і дитина йшли додому не те слово – засмучені!
- Та скільки ж можна було Людці жалітися мені на свого Максима! Він такий хороший чоловік і людина! О я його й забрала собі, всі зусилля до цього доклала. Тепер в нашому райцентрі тільки про це й балачок, ніби в людей інших турбот і проблем немає, чудні. Моя подруга влаштувала своєму благовірному сцену, зламала квітку і ображалася на нього цілий день
- Мені вдалося зруйнувати стосунки Ігоря з Іриною. Ну не пара вона йому. Але якби я знала, що він зв’яжеться з тою Мариною, і в них навіть до весілля дійде, то б не робила того вчинку. Відразу ж вона мені видалась мутною, а на самому весіллі я це для себе підтвердила. Тільки шкода, що мій син сліпо не вірить моїм твердженням. Я ж на власні очі бачила ці “воркотіння”, коли подихати свіжим повітрячком вийшла