У нас із чоловіком щасливий шлюб. Ми разом з Ігорем уже 9 років. Є діти. В усіх відношеннях ми – зразкова сім’я. Але я не хочу жити з мамою чоловіка, і це стало каменем спотикання.
Вперше я побачилася з матір’ю чоловіка, коли вже чекала нашого старшого синочка Дмитрика. І тоді майбутня свекруха відгукнулася про мене невтішно. Сказала, що її сина я просто прив’язала до себе дитиною. Але ми хотіли завести дитину, тож це неправда.
Одружувалися ми, коли я вже була на сьомому місяці. Відсвяткували скромно, були запрошені тільки найближчі. Після весілля йти нам із чоловіком було нікуди, тож стали жити у його матері. Ольга Петрівна має трикімнатну квартиру. Я тоді ще не закінчила університет, а чоловік отримував дуже маленьку зарплатню. Ми не могли собі дозволити окреме житло.
Не можна сказати, що ми зі свекрухою жили, як кішка із собакою. Вона просто змирилася, що син обрав мене. Але все одно мама Ігоря не втрачала можливості мене якось зачепити. На кожному сімейному святі розповідала історію, як я одружувалася глибоко при надії. Натякала, що якби не дитина, її син би давно мене покинув. Критикувала моє куховарство, мою зовнішність. Коли я прямо намагалася пояснити, що мене це дуже ображає, мама Ігоря тільки сміялася. Казала, що це вона так жартує, а я просто не маю почуття гумору.
Чоловік увесь час бувна роботі і не хотів нічого чути про наші сварки. Вважав, що я сама себе накручую, і запевняв, що обов’язково подружуся з його мамою. Потім не стало мого дідуся. У спадок мені дістався будинок у передмісті. Ми туди переїхали. Я була просто на сьомому небі від щастя! Нарешті я буду єдиною господинею своєї оселі. Чоловіка на роботі підвищили, і ми вирішили народити другу дитину.
Коли я народила другого сина, справлятися стало складно. За двома дітьми дивитися, плюс із приватним будинком додалися клопоти з городом та садом. Але я не скаржилася. Мені все одно було на радість жити у власному будинку.
Однак Ігор вирішив, що мені потрібна допомога. Він хоче, щоб його мати переїхала до нас. Мовляв, їй самій важко живеться. А так буде по дому допомагати і з дітьми. Її квартиру можна буде в оренду віддати, ще й грошей заробимо.
Я прямо сказала, що це не гарна ідея. Я не лажу з його матір’ю. Жити з Ольгою Петрівною під одним дахом – це знову нескінченні дрібні конфлікти. Чоловік ображається, називає мене егоїсткою. Я розумію, що їй там самій у квартирі самотньо. Але я не хочу, щоб вона жила з нами і втручалася у наше життя. Ігор продовжує наполягати на своєму. Жодні аргументи не працюють. Просто не розумію, як відстояти свою свободу і територію, особисті кордони. Порадьте щось, будь ласка.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
