У нас із чоловіком скоро народиться друга дитина. Але ми живемо в однокімнатній квартирі, яку орендуємо у місті, де живуть свекри, а самі ми виїхали з Сум. Жити й ростити двох діток в такій тісноті дуже складно буде. Син тільки до першого класу піде у вересні, а з малюком у всіх почнуться безсонні ночі.
Купити квартиру більше, звичайно, у нас не вийде. Я бачила із цієї ситуації лише один вихід – квартира свекрухи Світлани Миколаївни.
Батьки чоловіка мешкають у двокімнатній квартирі ближче до центру міста. Для нас це був би ідеальний варіант. Їм не так часто, як нам, треба кудись їздити містом, і місця їм не так багато потрібно.
Я розумію, що некрасиво просити помінятися, але що залишається? У мене тільки мама, вона не може нам ніяк допомогти, бо живе під Одесою, сама на чемоданах сидить.
Кілька місяців умовляла чоловіка поговорити з батьками на цю тему, доки він не здався. Зрештою він сходив, але повернувся ні з чим.
Батьки йому заявили, що нам треба було подумати про житло до того, як обзаводитися другою дитиною. Але ж у нас у Сумах все стабільно було, там ми винаймали у знайомих двушку!
Хіба це справедливо? Тобто мені треба було бігти в лікарню, коли дізналася про поповнення? Так невідомо, чи зможу я потім ще раз стати мамою пізніше. А збирати на квартиру більшу ми можемо дуже довго, а зараз так і взагалі у цих обставинах невідомо, чи варо щось купувати своє.
Я не розумію, чому їм так важливо залишитися у своїй квартирі? В однокімнатній, за яку ми би продовжували платити, їм не дуже гірше буде, а нам це дуже допомогло б. Тепер не знаю, що робити. А малюк уже на підході треба щось вирішувати.
Вважаю, що свекри чинять дуже не по совісті по відношенню до свого сина й онуків.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.