fbpx

У нас кредити, маленька дитина, а батькам чоловіка весь час від нас щось треба, якась фінансова допомога. Залишки чоловікові зарплати йдуть майже повністю їм, а на мене й дитину, на нашу родину практично нічого не лишається. А свекруха ще й косо дивиться на те, що я в декреті сиджу, а не виходжу на роботу. Холодильник у нас, в прямому сенсі цього слова, завжди порожній, ніякі фрукти і солодощі дитина не бачить

У нас кредити, маленька дитина, а батькам чоловіка весь час від нас щось треба, якась фінансова допомога. Залишки чоловікові зарплати йдуть майже повністю їм, а на мене й дитину, на нашу родину практично нічого не лишається. А свекруха ще й косо дивиться на те, що я в декреті сиджу, а не виходжу на роботу.

Ми з чоловіком в шлюбі три роки, у нас є маленька дитина, синочку вже 1,5 рочки. Чоловік працює і отримує пристойні гроші, я в декреті з дитиною.

По молодості так вийшло, що залізли в кредити, тому грошей від зарплати залишається зовсім небагато. Але і все це «трохи» чоловік витрачає на постійні поїздки до своїх батьків, які майже щодня про щось його просять, весь час їм від нас щось треба, якась фінансова допомога.

Залишки чоловікові зарплати йдуть майже повністю їм, а на мене й дитину, на нашу родину практично нічого не лишається. А свекруха ще й косо дивиться на те, що я в декреті сиджу, а не виходжу на роботу.

Холодильник у нас, в прямому сенсі цього слова, завжди порожній, ніякі фрукти і солодощі дитина не бачить, навіть малого і багато чого купує моя мама.

Коли прошу чоловіка щось купити для сина, він завжди відповідає одне і те ж: «Почекай трохи, поки у мене немає грошей», але наступного дня знаходить гроші знову, щоб допомогти батькам, ще й возить їх, куди попросять. І так постійно відбувається, сил вже немає.

Я не раз намагалася мирно з ним поговорити, пояснити, що дитина хоче їсти, що йому багато чого потрібно, від одягу до іграшок і вітамінів, але все марно. Не кажучи вже про те, що потрібно приділяти синові і мені хоч трохи уваги, а не тільки батькам. Чоловік не раз залишав нас з сином посеред вулиці на морозі без грошей, тому що батьки попросили його знову для чогось приїхати, а я потім сама з сином на руках добиралася до будинку пішки.

Він твердить лише одне: вони мене виростили, і я повинен їм тепер допомагати. В принципі, я не проти допомоги батькам, але все повинно бути в міру! Я вважаю, що на першому місці має бути сім’я, маленький син, тому що він не в змозі поки сам подбати про себе. Підкажіть порадою, чи можна змінити ситуацію в моїй родині, і як? Бо це вжетерпіти майже не можливо, я скоро не стримаюся і пересварюся з ними усіма. Але, найголовніше, я боюся втраптити чоловіка, що, якщо він обере батьків, а не нас?

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page