У нас кредити, маленька дитина, а батькам чоловіка весь час від нас щось треба, якась фінансова допомога. Залишки чоловікові зарплати йдуть майже повністю їм, а на мене й дитину, на нашу родину практично нічого не лишається. А свекруха ще й косо дивиться на те, що я в декреті сиджу, а не виходжу на роботу.
Ми з чоловіком в шлюбі три роки, у нас є маленька дитина, синочку вже 1,5 рочки. Чоловік працює і отримує пристойні гроші, я в декреті з дитиною.
По молодості так вийшло, що залізли в кредити, тому грошей від зарплати залишається зовсім небагато. Але і все це «трохи» чоловік витрачає на постійні поїздки до своїх батьків, які майже щодня про щось його просять, весь час їм від нас щось треба, якась фінансова допомога.
Залишки чоловікові зарплати йдуть майже повністю їм, а на мене й дитину, на нашу родину практично нічого не лишається. А свекруха ще й косо дивиться на те, що я в декреті сиджу, а не виходжу на роботу.
Холодильник у нас, в прямому сенсі цього слова, завжди порожній, ніякі фрукти і солодощі дитина не бачить, навіть малого і багато чого купує моя мама.
Коли прошу чоловіка щось купити для сина, він завжди відповідає одне і те ж: «Почекай трохи, поки у мене немає грошей», але наступного дня знаходить гроші знову, щоб допомогти батькам, ще й возить їх, куди попросять. І так постійно відбувається, сил вже немає.
Я не раз намагалася мирно з ним поговорити, пояснити, що дитина хоче їсти, що йому багато чого потрібно, від одягу до іграшок і вітамінів, але все марно. Не кажучи вже про те, що потрібно приділяти синові і мені хоч трохи уваги, а не тільки батькам. Чоловік не раз залишав нас з сином посеред вулиці на морозі без грошей, тому що батьки попросили його знову для чогось приїхати, а я потім сама з сином на руках добиралася до будинку пішки.
Він твердить лише одне: вони мене виростили, і я повинен їм тепер допомагати. В принципі, я не проти допомоги батькам, але все повинно бути в міру! Я вважаю, що на першому місці має бути сім’я, маленький син, тому що він не в змозі поки сам подбати про себе. Підкажіть порадою, чи можна змінити ситуацію в моїй родині, і як? Бо це вжетерпіти майже не можливо, я скоро не стримаюся і пересварюся з ними усіма. Але, найголовніше, я боюся втраптити чоловіка, що, якщо він обере батьків, а не нас?
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Я не хочу старіти сама! Ніколи не думала, що перестану радіти своїм дням народженням! Але зараз мій 70-річний ювілей, який я зустріну 10 грудня, мене не радує. Я почуваюся зовсім самотньою при живому синові, а все через те, що я не порозумілася з невісткою, не стала їсти ту її дієтичну нісенітницю. Та зараз би я вже згідна. У будинку немає ні м’яса, ні курки. Тільки риба, яйця та сир, іноді навіть не справжній. Принесла їм цукерки ще на минуле Різдво: карамель, желе, нуга, вафлі, шоколад. Так невістка їх викинула
- Майже рік нема мого захисника, а зі мною і сином живе мама чоловіка. Я сама її покликала минулої зими, щоб їй не було так самотньо і сумно. Я думала, разом нам буде легше. Але я більше так не можу, дуже хочу знову відселити свекруху, та Віра Василівна в свою квартиру переселенців пустила. Вона щовечора співає Макарчику ту саму колискову і називає його Микитою, готує щодня тільки те, що любив малим і вже дорослим Микита. На стіл, коли ми сідаємо їсти, ставить для Микити тарілку і кладе прибори
- На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну