Познайомилися ми з чоловіком 20 років тому. У той час мені було нелегко: раптово не стало першого чоловіка, і у мене на руках залишилося 5 дітей – 16 років донечка, синам 13, 11, 9, і 1 рік найменшому.
Уявляєте мій стан?
Мені було дуже не просто. Є таке слово – клопітно, ось воно саме і підходить, щоб описати той час мого життя, але пройшов рік і я зустріла свого нинішнього чоловіка Степана.
Я йому дуже вдячна і безмежно його кохаю! Місто наше невелике, коли доброзичливці дізналися, що ми почали жити разом, стали його всіляко цькувати: «Та ти що з глузду з’їхав, у неї 5 дітей!».
Перший час бувало всяке, потім ми просто сіли вдвох і відверто поговорили, і прийшли до того, що нехай говорять, що хочуть, нам яке діло? Він завжди турбувався про нас всіх і захищав моїх дітей, хоча проблем було багато: то в школі нашкодять, то поб’ються десь.
У 2000 році народилися ще двоє дітей, вже наших спільних зі Степаном дітей – дівчатка-близнюки.
За ці роки траплялося всяке, і сварки, і докори але ніколи не було зрад, ні з його боку, ні з моєї сторони, а якщо бути чесною, то мені і в голову б не прийшло бігати когось ще шукати.
Зараз у нас все добре. Молодші дітки вчаться, а старші, які вже стали на свої ноги, чим можуть, допомагають і нам, батькам, і одне одному.
У нас так: якщо одному погано – збирається вся родина, і у нашій родині є золоте правило – ніколи ніхто нікому в родині не позичає гроші в борг,а якщо потрібно – будь ласка, без проблем, але просто так, без позик! Дали і забули, хто скільки міг. Знаєте, на роботі колеги і друзі мене не розуміють: як це так, не вимагати назад свої гроші?!
Ось так живемо: дружно, скромно, чого і вам бажаю!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
