У нас в родині дві машини. У мене великий седан, щоб туди вся сім’я могла поміститися: у нас з Людмилою троє дітей, а дружина їздить на машині трохи меншій за розміром, їй по роботі необхідно, вона за день багато торгових точок об’їжджає, оскільки працює торговим представником.
Машина у неї вже старенька, покоцана, Люда ще на ній вчилася їздити, як тільки на права здала. Та й купили ми її вже не нову.
– Щось почала ламатися моя конячка, – дружина каже недавно, – я так кудись поїду на край міста, і зламається там, що я буду робити?
– Треба подумати про новий автомобіль, – сказав я.
– Ну давай цю продамо поки ще не пізно, хоча б за скількись, – запропонувала Люда. – Не знаю, скільки за неї просити, ну давай по мінімуму – за 30 тисяч, я думаю швидко продамо.
Так і вирішили, я дав оголошення, спочатку ніхто не дзвонив, а потім просто шквал дзвінків посипався.
Але найцікавіше, що до того, як подивитися машину, люди, не бачачи її, починали ще ціну збивати, і їм хотілося знижку завжди побільше, до 50% щоб доходило.
Я пояснював, що ціна і так мінімальна, але потенційні покупці і слухати не хотіли.
А на переглядах показували мені: ось тут не так, ось щось підгнило, фарба здерта тощо, я чесно кажу:
– Ну так і ціна така ж, навіть дитину в школу не збереш за такі гроші…
Але вони мене не слухали.
А тут взагалі прийшла один раз мені есемеска, від якої я зовсім отетерів:
«Назаре, зробіть гарний жест, подаруйте свій автомобіль сім’ї, яка потребує, у нас п’ятеро дітей і ми були б вам дуже вдячні, якби ви подарували нам цю машину…»
Ну правильно, у мене дітей аж на двоє менше, тому я і повинен машини, хоч і старенькі, направо і наліво дарувати… Дивні люди, не втомлююся дивуватися їхній простоті.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
