Ми з чоловіком ще студентами побралися і лишилися жити у столиці.
Чоловікові після університету пощастило влаштуватися в міжнародну компанію, де він і досі працює. У мене свій бізнес, тому живемо ми досить заможно, маємо квартиру в одному з кращих районів Києва з видом на Дніпро, дачу біля лісу, дві машини.
Виросла наша єдина донечка красуня Злата, вивчилася, допомагає мені у бізнесі.
Ще на її 18-річчя ми пообіцяли дочці подарувати їй на весілля квартиру, не залежно від статків майбутнього зятя. На той час квартиру ми якраз для доньки вже придбали, тільки їй не говорили по що.
І ось ця мить настала, Злата виходить заміж. Зять – хлопець хороший, але не з багатих, зі звичайної родини з Західної України, але вже осів тут у столиці, працює на хороші роботі.
Все б добре, якби не прізвище Назара – Свинарчук!
Ми з чоловіком категорично проти, щоб таке прізвище носила наша донька, а тим паче, онуки!
У нас же дуже гарне прізвище – Золотоволосі. Ми й донечку так назвали, щоб гарно звучало: Злата Золотоволоса.
Ми поставили умову: зять має взяти наше прізвище. Але вони обоє уперлися, наче віслюки: ні і все, будемо Свинарчуками! Злата Свинарчук – як вам? Я навіть вголос промовити не можу себе змусити цей срам!..
Я ридма проридала кілька тижнів. А потім поставила ультиматум, і чоловік мене підтримав: або вони Золотоволосі, або ніякої квартири на весілля!
Та і це не подіяло, не спрацювало.
Отже, ми з чоловіком змінили свої рішення і квартиру не подарували, хоча трикімнатна квартира готова. А все через їхню впертість і прізвище зятя!
Подарували їм на розпис, бо вони просто пішли і розписалися, лише путівку в Туреччину на море. Нехай спробують потинятися по орендованих квартирах, Свинарчуки. Не чекали ми такого від дочки.
Спеціально для Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!