fbpx
життєві історії
У нас з Русланом це було цілком свідоме і продумане рішення. Решта друзів якось відмовляються це робити, чого, я взагалі не можу зрозуміти. Також йдеться про людей, які одружені вже кілька років. Проблеми зі здоров’ям? Вони трапляються, але не у всіх. Я намагалася з’ясувати, в чому ж причина, і правда, мене, чесно скажу, здивувала

Я в такому віці, що навколо мене повинно бути багато дітей та вагітних жінок. Це момент близько тридцяти років. Однак відбувається щось дивне. В нашій великій компанії народилася лише одна дівчинка, хоча її мама нещодавно зізналася, що навіть не планувала цього, просто так вийшло.

У нас з Русланом це було цілком свідоме і продумане рішення. Решта друзів якось відмовляються це робити, чого, я взагалі не можу зрозуміти. Також йдеться про людей, які одружені вже кілька років. Проблеми зі здоров’ям? Вони трапляються, але не у всіх.

Я намагалася з’ясувати, в чому ж причина, і правда, мене, чесно скажу, здивувала.

Я запитала одну з подруг (вже одружену), чому вони зволікають з народженням дитини, але не почула жодного логічного аргументу. Найчастіше кажуть: це не для мене, у мене ще є час, я не можу собі цього дозволити, це занадто велика відповідальність, у мене немає умов, і таких відповідей, які я зможу спростувати за декілька секунд, уйма.

Але вони, мабуть, не хочуть. Але чому? У мене є теорія, що це пов’язано головним чином із зручністю і навіть необережністю. На даний момент у них все добре, вони цінують душевний спокій, тому не збираються занурюватись в безсонні ночі, коліки, підгузники та витрати. Їх лякає відповідальність за іншу людину, бо від них залежить їхня доля.

Таке мислення мене трохи лякає.

Якщо всі такі егоцентричні, за кілька років від нас залишиться не так багато. І я не кажу, що батьківство слід розглядати з точки зору патріотизму. Хоча це також має значення, якщо ми мріємо про розвиток нашої країни. На мою думку, мати дітей є певним чином запобіжником на майбутнє.

Мені не подобається вислів: Щоб подали склянку води в старості, але важко це заперечити. Бо хто буде піклуватися про нас, коли через вік ми не будемо такими незалежними і такими успішними? З ким ми зможемо говорити, а хто буде нас слухати? Особисто я сподіваюся, що мої діти стануть для мене тою опорою та підтримкою.

Я просто не можу зрозуміти міркування своїх однолітків. Вони думають лише про те, що тут і зараз, а потім будуть плакати. Звичайно, кожен має право на помилки, але чому так багато людей помиляються? Я волію ненадовго втомитися і мати поруч когось із близьких. Чоловік може кинути, батьків колись не буде, то, принаймні, у мене народиться дитина.

Я спостерігаю за дівчатами, які прийняли рішення, що вони не хочуть бути мамами. Вони дуже схожі між собою. Для них головне кар’єра, комфортне життя. Я думаю, вони думають, що так буде завжди, але це не так. Одного дня вони прокинуться, але вже буде пізно.

Хтось може мені пояснити логічно, чому жінки у віці 25-35 років не хочуть дітей? І як вони уявляють собі майбутнє?

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – gramho

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook