Мені дуже сумно з цього приводу. Описала вам тут свій стан душі і з радістю перечитаю всі ваші рекомендації! Миру вам та добра!
Мені двадцять шість років, у мене все попереду. Принаймні це те, що я говорю собі щодня, тому що моє життя досить сіре. Я ні з ким не зустрічаюся і навіть не можу похвалитися цікавою роботою.
Я завжди думала, що після закінчення університету я знайду роботу, яка навіть не повинна бути дуже добре оплачуваною, але мені вона буде подобатися.
Потім я зустрічаю хорошого хлопця, ми гуляємо весілля і так далі. Наразі я виконала лише одну річ із цього плану. У мене робота, яка не дуже добре оплачується. Більше нічого…
Кілька років тому я приєдналася до компанії, де зміцнювали маркетингову команду. Відповідаю на телефонні дзвінки, пишу електронні листи та займаюся документами, але тут немає нічого, що вимагає творчого підходу.
Я сподівалася, що з часом це зміниться, але мені сказали, що або я це зроблю, або хтось інший знайдеться.
Моє особисте життя також не кольорове. Чомусь я не можу знайти хлопця, який мені б підходив. У мене було кілька добрих друзів, але зрештою всі вони в один момент зникають…
Якщо підвести підсумок, я просто існую в даний момент. Я не відчуваю себе щасливою. Я працюю. Я йду на роботу, п’ю з друзями каву, а іноді ходжу в кіно одна. Мені це цілком підходить.
Лише одна річ викликає у мене занепокоєння. У нашій родині прийнято, що на Різдво всі збираються у батьківському домі і проводять разом кілька днів. Але цього року в мене геть немає настрою. При думці про те, що я буду сидіти за столом з батьками і вся рідня буде питати, що я роблю і як у мене справи, мені вже стає ніяково.
Мені нема чим хвалитися. Я нічого в тому житті не нажила.
Що я маю їм сказати? Що моя робота мені зовсім не подобається і я даремно вчилася стільки років в університеті, чи що живу від зарплати до зарплати?
Я думала про те, як якнайкраще пережити це Різдво. Але на відпочинок в Карпатах у мене немає грошей, та й на лижах їздити я не вмію, куди мене запрошують друзі.
Може, просто подзвоню мамі в останню хвилину, що щось підхопила і треба відлежатися.
Мені просто нема чим хвалитися. Сподіваюся, наступного року буде краще…
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube”
