У нашому селі кілька місяців тому оселилася багатодітна родина переселенців. І всі їм щось несуть, а я не допомагаю. І ось чому, я все поясню.
Справа в тому, що для того, щоб назбирати на ремонт у батьківському будинку й добудувати його, я працював 6 років. За кордоном мені довелося працювати по 12 годин щодня, щоби привезти додому ці гроші.
Ми з дружиною щасливі, що нам вдалося все омріяне втілити в життя. А нещодавно ми зіпсували стосунки з усіма сусідами через одну родину.
У нас у Вайбері є група мешканців нашого села. Всі гаряче обговорювали багатодітну сім’ю, яка потребувала допомоги. У групі були всі, окрім цієї родини.
Там ситуація складна: мама із шістьма дітьми не може фізично вийти на роботу, бо їй треба доглядати дітей, а чоловік у неї безробітний. З часу переїзду в наше село багатодітна сім’я живе на допомогу.
Цій сім’ї завжди допомагають небайдужі люди. Їм виділили будинок та зробити ремонт, щоб діти жили у комфорті. Волонтери та сусіди завжди приносять якісь речі та гостинці, вирішують їхні проблеми.
Так от у групі хтось запропонував зібрати гроші для цієї родини та передати їм конверт від усіх сусідів., майже всі сусіди погодилися скинутися, а ми відмовилися. Тому й не порозумілися із сусідами.
Усі вважають, що люди, які працюють на роботі щодня, мають віддати чесно зароблені гроші дорослому безробітному чоловікові, у якого шестеро дітей.
Але у нього є руки та ноги, він доросла здорова людина. Чомусь цей чоловік не хоче думати, де йому дістати гроші, щоб забезпечити своїх двох синочків та чотирьох дочок, він просить допомоги у небайдужих.
А я забезпечую свою дружину із сином, ми живемо на мою невисоку зарплату. Ніхто не думає про те, де я беру гроші і як вони мені дістаються. А я маю дбати про чужих дещо безвідповідальних людей.
Сусіди на мене ображаються, косо дивляться. Староста переконливо просить переказати йому гроші, бо всі погодилися допомогти.
А я не бачу сенсу допомагати людям, які живуть за чужий рахунок. Можливо, якщо їм не допомагати, вони б самі почали рухатися.
Тільки дітей шкода, вони ні в чому не винні. А сусіди не підозрюють, що дітей відверто використовують і продовжують смоктати соки із добреньких сусідів.
Я вважаю, що в наш час кожен може подбати про своє здоров’я, знайти роботу, вирішити, чим займатися в житті. Ми можемо виховувати дітей, народжувати стільки спадкоємців, скільки захочемо.
Але, народжуючи нову людину, треба усвідомлювати, що до 18 років про дитину треба дбати. Треба годувати її, одягати, вчити, любити, забезпечувати. Це все зараз коштує недешево. Я не можу поважати людей і тим більше допомагати їм, якщо вони не думають про себе та долі своїх дітей.
Не можна сподіватися, що хтось тобі допоможе. Насамперед треба сподіватися лише на себе, навіть в такі часи як зараз.
Фото ілюстративне.
