Спочатку брат Влад був у захваті і співав оди своїй новій обраниці:
– Леоніла завжди доглянута, гарна. З Маринкою – не порівняти! Вдома чистота, повний холодильник готової їжі, вечорами про втому не ниє! Мрія, а не жінка!
Згаданій братом Марині не пощастило стати його першою дружиною: вона розривалася між роботою, будинком та доглядом за дитиною.
І часом справді нагадував змиленого коня: допомоги від Владика було не дочекатися, навіть якщо десять разів його попросити. Навпаки, прохання Марини його напружували і одразу була купа відмовок.
А тут такий контраст: безтурботна фея проти втомленої конячки. Зібрав брат речі і пішов до бабки-співуні, що вічно пурхала.
– Як можна сидіти вдома? Нудно ж! – здивувалася й так незадоволена мама, почувши про джерело добробуту нової невістки – квартири в Києві. – Проміняв гарну дружину на пустушку! До мене її не води. Одна в мене невістка! Марина. Іншої і бути не може – не прийму.
Мама слово дотримала: варто було Владику привести Леонілу до мами, як двері перед їхніми носами зачинилися. Відсутність спілкування, до речі, не завадила Леонілі вигадати свою версію для неприйняття свекрухи:
– На квартири мої рота розкрила. До столиці перебратися захотіла. Але ж я не дозволила!
Влад і Леоніла, після кількох демонстрацій настільки явного несхвалення, майже повністю абстрагувалася від нас, заживши своїм безтурботним життям.
Брат летів з роботи додому, як на свято: страви заморські, ні тобі вимог забрати дитину з садка або забігти в аптеку. Ні тобі прохань погуляти з донькою та помити посуд. Знай тільки, що насолоджуй погляд і радуй смакові рецептори.
– Так і має бути, – вальяжно міркував Влад, хваляючись дружиною перед друзями та родичами, – дружина сидить удома і чекає чоловіка з роботи.
Забув про одну маленьку, але дуже значну детальку. Гроші. Ось якби це дійство відбувалося за Владика рахунок – питань не було б. А то виходить, що жінка на свій пасивний дохід годує чоловіка. І до нової братової дружини це теж дійшло.
Леоніла, що звикла жити на широку ногу за свій рахунок, зажадала солідарного внеску чоловіка. А що таке десять тисяч периферійної зарплати, з якою ще й аліменти утримують порівняно з цінами на оренду житла у столиці? Пшик!
Набридло нашій рантьє м’ясо на свої гроші купувати. Так у Влада з’явилася друга робота.
– Ну і правильно! Нехай працює! – пораділа мама. За Марину пораділа, яка почала отримувати більшу суму на утримання дочки.
Згодом запал Влада згас: од жінці поменшало, а ноги вже не так швидко стали носити його додому. Він навіть кілька разів зателефонував і спитав про Марину: чи є в неї хтось? Є. Гарний чоловік, не рівня моєму брату. Плем’яшку прийняв без запитань. Ми з мамою на їхньому весіллі були – очі в обох світяться.
Ось так одружився мій брат на рантьє: Леоніла здає дві двокімнатні квартири в Києві, сама живе у нас у райцентрі і не працює. По закордонах їздить. Одна – її чоловік коштів на це немає.
Брат тепер сумує і жаліється: він працює цілодобово, а вона по салонах краси вештається, замість того щоб копієчку в бюджет вкласти. І для кого тільки чепуриться (ай-яй-яй, яка нехороша!), якщо Влад йде з дому на світанку, а повертається після заходу сонця?
Зате у Марини все добре: новий чоловік з неї порошинки здуває, падчерку до школи відвозить, і не відмовляється посуд помити та стіл протерти. Розцвіла мама племінниці, подобрішала.
Адже жінка перетворюється на ломового коня при поганенькому чоловікові під боком. А якщо чоловік нормальний, то його супутниця життя мало схожа на загнаного звірка. Жаль, що Влад цього так і не зрозумів.
Ані краплі його мені не шкода — сам винен.
Ось опиниться Леоніла у декреті, якщо зважиться від такого невдахи, тоді життя Владика стане ще веселіше. Марину згадуватиме і плакатиме. Та пізно буде. Пішов поїзд. Не цінував братик своє щастя, тепер має, що заслужив.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, Ibilingua.com.
