fbpx

У нього не було своєї квартири та гарної зарплати. І ось в такому пригніченому стані я повернулася жити до матері. Як би я не старалася, Тарас не хотів мене прощати. Два місяці тому ми з Марком і донечкою вирішили відвідати мою маму. На порозі стояв Тарас, одягнений по-домашньому

Я вийшла заміж у 18 років. Тоді я думала, що це кохання на все життя. Але моя мати спочатку була проти мого шлюбу з Тарасом. Вона буквально вмовляла мене почекати, здобути освіту і знайти роботу. Може, мама просто не хотіла, щоб я пішла її стопами?

Сама вона пташка рання, в 17 років уже народила мене. Мій батько не одружився з мамою, а коли мені було 1,5 роки, тато поїхав на заробітки і зник.

Тому мама виховувала мене сама, ще пощастило, що бабуся з дідусем були на підхваті. Але, звісно, було дуже важко. Думаю, мама часто шкодувала, що народила дитину так рано і пустила під укіс свою молодість.

Коли я познайомила маму із Тарасом, він їй одразу не сподобався. По-перше, її бентежила різниця у віці, я була молодша за нього на 7 років.

По-друге, Тарас вже був розлучений. Крім того, у нього не було своєї квартири та гарної зарплати. Мабуть, не такого зятя хотіла моя мати.

Але я не послухала матір і поїхала жити на орендовану квартиру до Тараса. За кілька місяців ми розписалися, а через рік я дізналася, що стану мамою.

Коли мама дізналася про це, вона почала говорити: «У вас немає ні житла, ні стабільного прибутку. Та й я допомогти не зможу у разі чого. Почекай трохи, отримай освіту і знайди роботу. А там уже й діток можна заводити», – наполягала мати.

Тараса труднощі не бентежили, він дуже хотів дітей і звик до життєвих тркднощів. Але я почала сумніватися і послухала маму. Чоловік настільки розгнівався, що навіть не приходив до мене. А коли я повернулася додому, дізналася, що чоловік подає на розлучення. І ось в такому пригніченому стані я повернулася жити до матері.

Як би я не старалася, Тарас не хотів мене прощати. Мама запропонувала мені змінити обстановку та переїхати.

У сусідньому місті жила моя тітка Оля. Вона з радістю погодилася мене дати притулок і допомогти з пошуком роботи. І не обдурила. Після кількох місяців на посаді секретаря я змогла винайняти маленьку квартирку. А за рік я зустріла Марка і вийшла за нього заміж.

До матері я практично не приїжджала. А ось мама, навпаки, їздила до нас дуже часто, любила нас відвідати, Марко дуже подобався матері. І це не дивно, адже він непогано заробляв, ми жили у своїй квартирі та й любив він мене  і нашу спільну донечку по-справжньому.

Два місяці тому ми з Марком і донечкою вирішили відвідати мою маму. Їхали без попередження, хотіли зробити сюрприз. І він вдався, щоправда, не для мами, а для нас із Марком. Коли двері квартири, де я виросла, відчинилися, я ледь не знепритомніла.

На порозі стояв мій колишній чоловік, одягнений по-домашньому. Як виявилося, коли я поїхала жити до тітки, моя мама та Тарас зійшлися! З того часу вони живуть разом у нашому будинку. Ось чому мати так часто до нас приїжджала. Вона просто не хотіла, щоби це робила я.

Звісно, я була приголомшена. Марко теж не знав, як поводитися. Та й що тут зробиш? Ми вирішили зачекати маму на вулиці. Коли вона прийшла, я завалила її запитаннями.

Я намагалася зрозуміти, що взагалі відбувається. Але мама була неприступна:

«Оленко, зрозумій, я нарешті знайшла справжнє кохання. Тарас знайшов чудову роботу, поважає та любить мене. Якщо тобі це неприємно, можеш не приїжджати до нас більше».

Ніколи не подумала б, що моя мама здатна на таке. Але часом життя непередбачуване. З того часу в будинку мами я більше не з’являлася і не збираюся це робити. Нехай будуть щасливі.

Передрук без посилання на ibilingua.com.

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.

You cannot copy content of this page