Напевно мене осудять за цю ідею, але спробуйте спершу зрозуміти і стати на моє місце.
Я заміжня вже майже тридцять років, виростили з чоловіком дочку, яка вже теж в шлюбі, 2 внука.
Спершу ми всі разом жили у двокімнатній квартирі, яка дісталася мені від батьків, після другого внука залишили квартиру дітям, з’їхали від дочки із зятем в приватний будинок батьків мого чоловіка.
У перший час мені здавалося це вірним рішенням – будинок великий, місця всім вистачить, та й люди похилого віку потребують допомоги.
Але, поживши з ними два роки, я мало з розуму не зійшла, настільки це нестерпно. Справа в тому, що чоловік мій з ранку до вечора пропадає на роботі, а я працюю бухгалтером і більшу частину часу проводжу вдома, працюю віддалено. Тому людям похилого віку здається, що я байдикую і терміново потрібно завантажити мене роботою.
Особливо дістає свекруха. Вона постійно скаржиться, вередує, вимагає уваги, без стуку вривається в нашу кімнату і дістає своїм нескінченним ниттям. Свекор не кращий – вип’є чарочку-другу і починає порядки наводити, все перекладає з місця на місце, так, що потім нічого неможливо знайти.
Моя знайома нещодавно влаштувала свою бабусю в пансіонат для людей похилого віку, ми з нею туди їздили, і можу вам сказати, що людям похилого віку в ньому живеться дуже непогано. Головне, що вони всі там на своїй хвилі, годинами розповідають один одному свої нескінченні історії і всіх це влаштовує.
Догляд і харчування хороше, вартість проживання адекватна – на рахунок установи перекладається пенсія і ще якась невелика доплата. Ось я і думаю, як би мені запропонувати чоловікові відвести батьків у пансіонат. Думаю, його перша реакція буде різко негативна, але ж можна спробувати, раптом їм там сподобається. Ну не можу я з ними разом жити, прямо трясти починає, коли їх бачу!
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – freepik
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
