У перший день нового року мій дядько Роман віддав Господу душу. Вю родину тітка Стефанія обдзвонила, запросила на прощання. Що ж, належало віддати шану, поїхали учора зрання в село.
За столом було не більше 25 людей. Вони сиділи у невеликому кафе на околиці села, на узбіччі траси, бо іншого закладу поблизу не знайти.
Тітка Стефанія дуже постаралася, щоб усі пішли ситими – інакше просто не можна у селі. Все пройшло, як годиться. Люди посиділи, позгадували дядька Романа добрим словом і, особливо не доторкнувшись до їжі, почали розходитися. Але перш ніж усі розійшлися, увагу людей привернула одна трійця: моя двоюрідна тітка Лариса та дві її дорослі дочки. Вони таке вчудили!
Під напуттям старшої жінки дістали з сумок лотки і стали в них перекладати їжу з тарілок. А коли ті були заповнені, у хід пішли пакети та серветки. Ні засуджуючі погляди людей, ні перешіптування щодо їхньої поведінки не бентежили родичок. Вони діяли чітко та цілеспрямовано, наче для цього вони і прийшли насправді.
Один родич, дядько Толік, навіть не витримав і почав висловлюватися, але старша його швидко та голосно перебила:
– То пропаде ж! Ніхто не їсть.
Я поцікавилася у тітки Стефи, може ці родички бідують і потребують у чомусь. Може, у них скрута і тому вони так поводяться?
– Та ні ж, – відповіла тітка Стефанія, – У них якраз усе гаразд. У кожної по машині та грошей на одяг вистачає. вони он у Чехї який рік на заробітках, це на свята приїхали. Вони завжди так. Приходять і в кінці забирають все, що залишилося. Думала, що вони хоч сьогодні виявлять більше поваги. Але я їх недооцінила.
Тим часом жінки склали все у великі пакети і попрямували до виходу, де на них чекала іномарка. Попрощавшись із усіма, вони сіли в машину та поїхали.
– Оце так справи! – Не стрималася я, бо вперше бачила щось схоже. – І як їм не соромно?
– Це вони ще не питали, що в нас залишилось у холодильнику, – зітхнула тітка Стефанія, проводячи машину родичок поглядом. – І то тільки тому, що ми зараз не в мене вдома.
Я просто в осаді від учора. багато можна зрозуміти. Адже всьому має бути межа! Чи це нормально – така поведінка?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, ibilingua.com
