У подруги був жадібний чоловік. Гроші заробляв, а дружині не давав. На його думку, вона цілком могла сама забезпечити себе і дочки.
Свої гроші він відкладав. Нову машину купив. Потім гараж ближче до дому. Квартиру їм купили батьки з обох сторін, склалися і купили.
Так і жили: вона заробляла гроші для себе і дочки, він для себе.
Навіть, коли подруга сиділа вдома по догляду за донькою до двох років, чоловік їй грошей не давав. Вона пекла вдома пиріжки.
Потім просила свою маму посидіти з дитиною, сама брала з собою два термоса з чаєм і кавою, пиріжки, ходила на ринок поруч з будинком і продавала їжу торговцям.
Коли вона вийшла на роботу, життя трохи налагодилася. Гроші у неї з’явилися. Але тут чоловік захворів. Потрібні були кошти на ліки, догляд, доглядальницю.
З хворого їх питати, начебто незручно. Подруга впоралася абияк, своїми силами, поставила чоловіка на ноги, думала, він після цього зміниться, стане більш щедрим.
На жаль нічого не змінилося. Як був скупердяєм, так і залишився.
Тоді вона вирішила з ним розлучитися. Чоловік, як ніби-то і не сильно засмутився. Дав дружині розлучення. Спілкування батька з дочкою вони зберегли. Подруга пішла до батьків. А чоловік виплатив їй половину вартості квартири.
Через деякий час скупий чоловік знову захворів, на цей раз ще більш серйозно. Доглядати за ним, крім колишньої дружини, не було кому і вона його знову пошкодувала.
Через два місяці його не стало. А донька, як єдина спадкоємиця, дісталася квартира і пристойна грошова сума. Подруга з донькою продали квартиру чоловіка. Переїхали в інше місто. Купили квартиру там. Дочка поступила в інститут.
Подруга влаштувалася на роботу. Так все грошики скупого чоловіка дісталися дружині і доньці, яких він не хотів утримувати.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
