fbpx
життєві історії
У призначений час в квартиру зайшла Марічка, сестра чоловіка, а згодом і свекруха з великою коробкою в руках. Я відразу ж здивувалася такому подарунку. “Очі” мені на нього “відкрила” зовиця. Як не крути, але це дуже неприємно, ще й на день народження

У призначений час в квартиру зайшла Марічка, сестра чоловіка, а згодом і свекруха з великою коробкою в руках. Я відразу ж здивувалася такому подарунку. “Очі” мені на нього “відкрила” зовиця. Як не крути, але це дуже неприємно, ще й на день народження.

Напевно, кожна невістка може розповісти про свою свекруху щось особливе, що не лежить на поверхні і якщо не ховається, то не афішується. Така особливість була і у моєї свекрухи, Ольги Василівни.

Відразу обмовлюся, ми з нею з першого дня у прекрасних стосунках, і пишу не для того, щоб засудити свекруху, а просто ділюся незвичайною її звичкою, яка вже в минулому. Для переконливості того, що ми зі свекрухою не вороги, а справжнісінькі подруги, скажу, що сім’я мого чоловіка стала і моєю теж, якось дуже гармонійно підійшли ми всі один до одного.

Мої батьки дня не можуть прожити без спілкування зі сватами, хоч би по телефону. Свати – свята справа плюс маса спільних справ. Сестра чоловіка, Марічка, завжди допомагає мені з жіночими покупками, а я їй, наші діти, рік-два різниці між усіма чотирма хлопчиками-дівчатами – дуже згуртована “банда”, яка вміє дати спільну відсіч будь-кому зі сторонніх.

Так ось. Спочатку я не звертала уваги на те, що свекруха любить подарувати подарунки. Очі мені розплющила зовиця. На одне із свят свекруха подарувала мені такий самий набір каструль, як і я їй приблизно рік тому. Я купувала набір невипадково. Ми з Ольгою Василівною проходили повз вітрину магазину, де красувалися ці каструльки, вона ахнула і сказала, вказуючи на них.

– Моя мрія! Дивилася рекламу, потім порилася в інтернеті – це приголомшливий посуд для господині, такий має бути в кожному будинку! Дорого лишень…

Я взяла собі на замітку її мрію, і за першої ж нагоди ми з чоловіком втілили мрію в реальність. Побачивши такі ж каструлі як свій подарунок, вирішила, що свекруха вирішила порадувати і мене. Розповіла про це Марічці, а та розсміялася:

– Це той самий набір! Сама можеш переконатись, коли будеш у мами в гостях. Твій подарунок перекочував до тебе, мама часто так робить, економить на собі, щоб нас порадувати.

Я була спантеличена. Приємно, звичайно, що людина на перший план ставить своїх родичів, але це ж дивно! Хотілося б, щоб наші подарунки свекруха використала за призначенням, тобто для себе. Після чергового “кругообігу” подарунків я вирішила боротися з цією звичкою не чужої нам людини. Сталося це після передарування набору косметики. Прекрасний набір кремів, який я вручила свекрусі, незабаром перекочував до Марічки.

Та, знаючи, звідки ці креми, подарунок не прийняла, розповіла мамі про те, в якому разі яким кремом користуватися, і змусила її нанести легкий зволожуючий крем у своїй присутності, сподіваючись, що тепер мама точно залишить косметику у себе. Не вгадала, Ольга Василівна незабаром подарувала набір моїй мамі, а ми з Марічкою, присутні при цьому тільки й змогли, що багатозначно перезирнутися, Марічка ще встигла зробити гримаску “що робити, вона непоправна!”

Але я так просто не здалася. Трохи подумавши, вирішила боротися зі звичкою свекрухи оригінальним чином, подарувавши їй такі подарунки, від яких вона точно не зможе відмовитися. На думку мене наштовхнув ювілей чоловіка. Йому на роботі з цього приводу подарували годинник із гравіюванням, де було вказано, кому, коли і за що вручено хронометр.

Обдзвонивши всіх родичів, попередила, що новорічні подарунки для Ольги Василівни повинні обов’язково мати дарчий напис, у будь-якому вигляді. Щоб не можна було цей напис стерти чи видалити якимось іншим способом.

І ось – свято Миколая, обмін подарунками. Ольга Василівна отримує від нас годинник із зозулею, на фасаді якого красиво виведено: “Улюбленій матусі від святого Миколая, і рік!”. Марічка вручає мамі махровий халат з вишитими на комірі її ініціалами, мої батьки – сертифікат на ім’я свахи в один з масажних салонів.

Отримавши все це, Ольга Василівна ахнула:

– Ну треба ж! А як же?

Всі розреготалися, а Марічка закінчила фразу, що повисла в повітрі:

– … передарувати?

Всі знову дружно розсміялися, вже разом зі свекрухою, і побажали їй користуватися подарунками на втіху, а не розкидати їх по родичах.

Ольга Василівна зітхнула:

– Я тільки хотіла вам усім робити приємне, ви мені такі розкішні подарунки даруйте, щоб і це було у вас.

Але з того часу подарунки для неї стали, дякувати Богові, затребувані цією чудовою жінкою. Урок пішов на користь.

Як вам така ідея перевиховання?

Що скажете?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua