Відносини у нас з мамою чоловіка завжди були чудові. Але у рідному місті ми з Людмилою Павлівною жили окремо. Зустрічалися або влітку на дачі, або на святах у ресторані, внучку вона часто забирала на вихідні.
А тепер ми пеїхали через вторгнення і орендуємо у Вінниці спільну квартиру. Вимушено живемо в одній квартирі, вона двокімнатна. Але ж яка ж моя свекруха нечупара!
Тут відкрилися такі речі, від яких я в осаді. За три місяці свекруха жодного разу не стирала свою постільну, не миється вечорами, не миє руки ні після вулиці, ні після туалету. Вийшла з нього – і давай продукти брати в холодильнику.
Може взути брудні чоботи перед виходом і ходити в них по квартирі, навіть по килимах. Сказала, що варитиме свій борщ на всіх, але це неможливо їсти. Чоловік все бачить, але терпить і допомагає мені з прибиранням.
Я постійно бігаю з ганчіркою або посуд мию. Людмила Павлівна це все бачить, але лежить на дивані в телефоні. Ноги підняла, а я мию під нею. Ще й хвалить, що яка я господиня.
Вона поїла, посуд кинула і пішла гуляти. У басейн записалася, на йогу для ВПО.
Чоловік зараз працює один. Вона роботу втратила, я теж. Роз’їхатися можливості зараз немає. Що робити, як перевиховати маму чоловіка? Бо це ж далі так не можливо.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото – Ibilingua.com.
