Була в мене старша сестра, звали її Ганна. Аня була заміжня, чоловік попався їй добрий, працьовитий і дуже любив свою Ганнусю.
Вони мали дві дівчинки, мої племіннички. Приходить якось Аня до мами і давай скаржитися, що у чоловіка з роботи звільнили.
Мама Ані сказала, що у них теж закривається завод, і вони з батьком залишаються без роботи, а Ані гріх скаржитися на свого чоловіка, він підробляє, де тільки може.
Минув час і одного разу приходить Ані чоловік із доньками і показує записку від неї.
У записці сказано, що вона більше в такій бідності жити не може, просила її пробачити.
Вона зустріла багатого чоловіка і їде з ним за кордон жити. Всі були здивовані, адже нічого не віщувало такого повороту.
Але правду кажуть, що час лікує.
Дівчатка виросли, вийшли заміж, чоловік Ані так і не одружився, він став крутим бізнесменом і у них все гаразд. Але раптом цю ідилію порушила колишня дружина, яка впала, як сніг на голову.
Вона приїхала до дітей, виявляється вона за ними скучила. Аню, дівчинки не пустили на поріг їхнього дому і сказали їй, що їхня мама поїхала кудись багато років тому.
Мама з татом її теж не пробачили, і стояла Аня біля розбитого корита, стара хвора і нікому, не потрібна.
Мені було дуже шкода сестру, але я сказала: ,,Ти можеш у мене переночувати, а на ранок, щоб тебе не було. Коли мама потрібна була дітям, тебе не було, коли у нашого батько був у лікарні, а мама теж лежала, тебе не було, а зараз тебе немає для нас».
Вранці сестра пішла у невідомому напрямку і вже протягом 15 років ми нічого про неї не знаємо.
Тож бережіть не лише свої почуття, а й почуття своїх рідних. Недарма кажуть, що посієш, те й пожнеш.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
