У сім’ї Ліда була старшою, двох молодших сестер доглядала, так що вчитися їй не було коли: школу закінчила і працювати пішла. Тиха, скромна — вона сподобалася Пашці із сусіднього двору. І він, одружившись з нею, поводився так, ніби зробив ласку.
Ліда не ображалася, вважаючи, що Пашка хлопець розумний, а вона проста робітниця на будівництві.
Ліда спокійно погоджувалась і щосили намагалася, щоб удома було чисто і смачно, щоб діти були здорові та нагодовані.
Але чоловік за кожну дрібницю висловлював своє невдоволення: шкарпетки не туди поклала, соус забула купити, сорочку не ту подала.
Одного разу пішла Ліда на ринок, а там бідні люди почали просити у неї грошей дати: Ліда пожаліла і віддала гроші. А коли додому прийшла, то не дорахувалася грошей. Тоді з чоловіком посварилась.
Пройшло пару місяців, і вони розлучилися.
Після розлучення Ліда на якийсь час зітхнула вільно. Але думка, що у будинку потрібен господар, проросла незабаром у реальні дії. Ліда вийшла заміж вдруге.
Новий чоловік непогано заробляв, і сказав Ліді, що працювати їй ні до чого, краще нехай готує обіди та займається господарством. Ліда кілька разів на роботу намагалася влаштуватися, але чоловік спочатку відмовляв, потім почав говорити:
— У тебе й освіти ніякої, ким ти підеш працювати? Хіба що підлоги мити.
У гості чоловік ходив один – без Ліди, пояснюючи їй, що друзі у нього всі освічені, тож їй не цікаво буде з ними.
Минали роки, а в Ліди ні освіти, ні досвіду роботи. Чоловік все більше віддалявся від неї, навіть соромився з нею вулицею пройтися. І одного разу повідомив дружину, що зустрів іншу жінку. Люда одна з трьома дітьми без грошей і без роботи.
Влаштувалася вона мити підлогу, щоб зовсім без копійки не залишитися. На душі важко було. Але погляне на дітей і хочеться жити. Діти не винні, що на світ народилися і на допомогу чекають і підтримки.
І тоді Ліда починала в будинку затишок і красу наводити: прибиралася, рушники та серветки підшивала, варила та пекла. Обіди у Ліди виходили надзвичайно смачними.
Якось зайшла сусідка і скуштувала пиріг, який Ліда спекла. І відразу запропонувала допомогти з ювілеєм: смачних страв наготувати та тортів спекти. Ліда з радістю погодилася.
Відвели ювілей, сусідка Ліду розрекламувала своїм гостям. Незабаром почали їй замовляти торти, і Ліда поступово втяглася в кулінарну справу. Додатковий заробіток ніколи не буде зайвим.
Потім почала обіди на замовлення готувати. І якось вийшла з дому з важкою сумкою і подумала про себе: «От би добре було, якби підвіз хтось». І раптом бачить, біля будинку навпроти чоловік капот відкрив, з машиною порається; він – нещодавно тут оселився.
Вперше в житті Ліда набралася сміливості і попросила майже незнайому людину підвезти її.
Через місяць, коли Микола Іванович та Ліда зійшлися, зізнався, що був дуже радий, що вона перша до нього звернулася, бо давно Ліду помітив і сподобалася вона йому, тільки старше він її майже на двадцять років.
Різниця у віці не завадила їм збудувати міцну родину. Микола Іванович Лідиними обідами захоплювався, а її називав розумницею та красунею.
І в усьому допомагав завжди. А клієнти, яким вона смачні та гарні торти пекла, шанобливо називають її Лідія Михайлівна.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
