Нещодавно ми знову посварилися з Оленою, сестрою чоловіка.
Свекор потрапив до лікарні, у нас тут, в селищі. Ніхто з дочок його не провідує жодного разу, тільки чоловік мій бігав з передачками. Зіна з матір’ю посварилася, тому носа свого ні разу в лікарню не показувала. З рідним батьком так поступати!
А у Олени діти. (Як пити-гуляти, так і діти не перешкода, закривають їх самих вдома і йдуть а тут прикриваються ними).
Свекра виписали, поїхав. Чоловік мій на роботу знову поїхав на місяць.
І тут свекор в гості зайшов. До лікарні каже, приїхав, по лікарях походити. Ми вже давно не їздимо в село, через свекруху – бурчить. Але зі свекром відносини у нас хороші. Він не лізе в наші сварки, але просив:
– Помиріться, вистачить ображатися. Не потрібно так себе вести: розбагатіли і забули рідню. Не справа так себе вести.
– Так все не так, – намагаюся я пояснити, – не потрібні ми свекрусі. Гаразд, не важливо…
У свекра навіть телефону немає при собі. Зламався. Чомусь же дочки не куплять найдешевший хоча б телефон? Коли ми в хороших відносинах були, завжди телефони їм дарували. А тут хвора людина і без телефону ходить.
Тут мені дзвонить Олена.
– Мій батько у тебе? Скажи йому, щоб до нас заїхав і дітей моїх старших забрав у село, а то вони так скучили по селу.
– А як він до вас поїде? На таксі? Він хвора людина, чому самі не приїдете, змушуєте його мотатися по вашим справах? Йому ось зараз в поліклініку потрібно, а з ким він буде все проходити, він нічого не знає?
Я злюся і дзвоню чоловікові, розповідаю, що Олена навантажує батька своїми дітьми, замість того, щоб допомогти і ходити разом з ним по лікарях.
Слава подзвонив Олені, він розповідав, як сварився з сестрою:
– Чому за батьком не дивитесь? Чому ти, його дочка, не водиш його по лікарнях?
– А чому твоя дружина не може цим зайнятися? У мене четверо дітей і я зайнята, а у вас дітей лише двоє та й дружина у тебе не завантажена особливо, могла б з роботи відпроситися.
– Слухай ти зовсім вже знахабніла. Ти бігом мчиш до батьків, коли тобі потрібні від них гроші, все гребеш з них і все тобі мало, а варто їм захворіти і дивитися нікому, непотрібні?
Я була в шоці. Я все-ще їм чимось зобов’язана?
Після цього Олена зателефонувала мені на мій телефон і грубо крикнула:
– Дай мені з батьком поговорити!
А я включила гучний зв’язок і передала трубку батькові.
І чула, як доросла жінка, під сорок років плаче, скаржачись батькові:
– Ось навіщо ти до них пішов, я ж попереджала тебе, які вони противні! Славка мене всяко-всяко ображав найпоганнішими словами! За що вони так зі мною?
Але ж мій чоловік всього лише сказав правду: вона рідна дочка, думає тільки про себе. Тягне гроші з батьків, а як допомогти їм, так знову на мене, невістку, звично все звалюють.
Я проводила свекра в лікарню, там його чекала Олена, яка зиркає на мене гнівно. І я поїхала на свою роботу.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
