У свекрухи, коли вона побачила мою нову шубу, яку подарував мені на День народження чоловік, щелепа так відвисла, що я думала, пошкарябає паркет. Але я її втішила:
– Не хвилюйтеся, Варваро Дмитрівно, носити я її не буду!
Всі, хто після прочитання моєї розповіді захоче написати щось схоже на «Немає проблем і з жиру біситься», можуть не турбуватися і залишити свою думку при собі. Скаржитися на зради чи злидні у мене не має потреби, але виговоритися все ж хочеться.
Вчора ввечері, прибираючи в шафах, я необачно поскаржилася чоловікові, що місця в зовсім не залишилося, і що дуже багато цього самого місця займає подарована ним шуба. Просто сказала, не подумавши про наслідки. А він взяв і образився, причому сильно. Я, наївна, думала, що ця тема для нас в минулому…
***
На мій день народження, який був в кінці осені, мій благовірний подарував мені розкішну дорогу шубу.
Благо фігура у мене стандартна, тендітна, з розмірами і примірки заморочуватися не потрібно, і шубу можна легко купити через інтернет з доставкою додому, зробити сюрприз для коханої дружини. Так мій чоловік і вчинив.
Не те щоб подарунок мені не сподобався, але рада йому я не була.
Звичайно, кілька разів за зиму шубу я надягала, щоб не образити чоловіка, але він у мене мужик не дурний і все зрозумів. Засмутився, звичайно, хоча я і спробувала все логічно пояснити.
Справа навіть не в тому, що ми живемо майже на півдні України і класична зима з морозами і снігом у нас швидше виняток, ніж норма. Не подумайте, я не з тих божевільних, які голосять «Краще ходити голою, ніж одягати хутро».
І гроші, витрачені чоловіком на шубу, були не останніми, дірку в сімейному бюджеті не зробили.
І колір, і фасон – все чудово, от тільки не люблю я шуби! Не подобаються – і все тут. Я пуховики люблю, пальто!
На мій погляд, одяг, зокрема і зимовий, має бути в першу чергу зручним і практичним, а вже потім модним, статусним і красивим.
Я не можу зрозуміти тих красунь, які вважають за доцільне виходити в ожеледицю в своїх шубах і на височенних шпильках, граціозно мотиляти по полами, молячись лише про те, щоб чергове падіння не обернулося візитом в травмпункт.
Мені більше подобаються кросівки, ботинки і легка, але тепла і практична зимова куртка.
І вся проблема в тому, що мій чоловік прекрасно знає про мої смаки! Більш того, гаряче мене в цьому підтримує.
Але ось від покупки шуби чомусь не втримався, мабуть тому, що це, на його думку, мрія будь-якої жінки.
Напевно, він це в популярних пабліках прочитав, де про «сто одну троянду» та інші «справжній чоловік повинен…» пишуть.
Хотів показати, що він у мене як раз справжній люблячий чоловік, що мені не повинно бути соромно за нього перед подругами і так далі.
Виходить, у мене є чудова нагода хвалитися перед подругами і всіма нашими рідними. А ще тема, яку доводиться старанно обходити в розмовах з чоловіком. І кому це треба?
…Зашла свекруха перед Новорічними святами, коли я якраз дістала шубу з шафи і думала, куди її перевісити.
У неї, коли вона побачила хутро, щелепа так відвисла, що я думала, пошкарябає паркет. Але я її втішила:
– Не хвилюйтеся, Варваро Дмитрівно, носити я її не буду! Це наш з чоловіком подарунок для Вас! Носіть з задоволенням!
На щастя, ми з нею однакової комплекції.
Так і вирішилася ділема. Всі свята свекруха сяяла, немов зірочка. І навіть чоловік задоволений. Ось така я мудра!
Автор: Марина
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
Недавні записи
- Вже було назначено дату весілля, ми з Лесею вирішили побратися 25 листопада. І раптом батько запрошує мене в ресторан на вечерю, сказав, аби я прийшов сам для серйозної розмови. Виявляється, в моїй родині є таємниця. І як тепер бути – я не знаю. Батько хоче вписати його у спадок
- Коли всі гості розійшлися до мене на кухню зайшла свекруха і давай усіх наших друзів хвалити, а ось на мене “болото лити”. – Ти себе взагалі в сукні хоч іноді бачиш? Ти ж жінка! Та на Маринку любо глянути! – З того моменту зчинилась “буря”. Навіть не знаю, чим би все це закінчилось, якби не втрутився чоловік. Тепер Олена Василівна чекає від нас вибачень. – Ну-ну, побачимо ще, до кого ви звернетесь, коли потрібно буде з Вікусею посидіти!
- В неділю мама нас усіх запросила до себе на піцу. Ми сиділи, багато розмовляли, але згодом я помітила одну “цікавинку”. Річ у тім, що мама ставитися до моєї доньки так, як ставилася до мене в дитинстві. – Любі мої, ходіть сюди з книжечкою і по черзі покажете мені, як ви читаєте!, – сказала вона моїм племінникам. – Розумнички! Ви заслуговуєте на гарні подарунки від Миколайка, – сказала вона їм. А моєї Емілії для неї ніби й не існувало, хоча в тої чимало талантів!
- Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!
- Поки мама ходила з Дмитром Павловичем на каву, чи в театр і кожен платив сам за себе, я була спокійна. Але місяць тому моя майже сімдесятилітня мама вмовила “коханого” поїхати на екскурсію до Польщі. Той грошей не мав, і мама не придумала нічого кращого, ніж оплатити тур самостійно. Брат просто сміється, і каже дати мамі спокій, але я бачу, як той чоловік її просто використовує. Коли вона залишиться без копійки, хто її доглядатиме?