Світлані було за тридцять. Відсутність особистого життя доводило до неврозів. Її мучила пекуча образа на бабусю і на себе тому, що розумом Світлана розуміла – звинувачувати їй краще себе, за свою реакцію на дріб’язкову подію, але є розум, а є почуття, і…
Було щось ще, зовсім виводило з її влади. На несвідомому рівні.
– Це яка установка? – запитала вона. – Гіпноз?
– Це ваша реакція на думку авторитетної людини, якого ви дуже любили і якому довіряли.
Дика, звичайно, безглузда і дуже сумна історія.
У 23 роки Світлана зустріла Олексія – милого і доброго, він влаштувався на роботу до них вофіс- системним адміністратором. Не красень і важив за сто кілограм, але сама Світлана на той час вже перестала судити про людей по зовнішності. Їй було добре з ним і вона подумала, що вони дуже підходять один одному.
– Я й сама не тростиною була, – говорила вона. – Це я потім, після розлучення, на нервах схудла… Так, Олексій любив смачно поїсти, багато. І що з того?
– Якщо вам цікава моя думка, то якщо це не шкодить здоров’ю, то нічого страшного. А якщо шкодить і людина це знає, і його це влаштовує, то… Це його вибір, але ж?
– У нього цукровий діабет виявили пізніше. Задумався про здоров’я і навіть схуд. Він ще раз одружився і досить швидко. Ех, бабуся…
Так, бабуся, яка не чула душі, тряслася над онукою як квочка, поки та не поїхала вчитися до міста. Таке буває, коли дитину виховує виключно бабуся. Буває, коли у людей є незаперечні авторитети. До якогось моменту.
– Я поїхала з Льошею додому, до батьків, до бабусі і вони добре його зустріли. Ми вирішували питання з весіллям, домовилися і його батьки були не проти, що відгуляємо у нас…
А потім вони приїхали, через пару місяців і ось тут-то… і сталося те, що й зіпсувало життя Світлані, на її думку. Подзвонив хтось із родичів, бабуся взяла трубку і через безглузду випадковість, Світлана почула частину розмови.
Вона увійшла в будинок в непотрібний час. Треба думати, що бабуся була глуха або ж дуже захопленою розмовою.
Світлана почула:
– Так, приїжджайте. Тільки майте на увазі, що у Світлани дуже повненький наречений. Так, дуже товстий.
Світлана опустилася на стільчик і подумала: «Навіщо їм це мати на увазі?»
– Ну, вибрала такого, не пощастило дівчині… – Це були останні слова, які вона запам’ятала.
Радість від майбутнього весілля зникла.
– Чому ви не підійшли до бабусі?
– Вона могла подумати, що я підслуховую… Не знаю. У мене відразу щось переклинило. Розумієте, моя улюблена бабуся вважала, що мені «не пощастило». І попереджала родичів, немов мій чоловік ніс у собі якусь загрозу…
– Так. Приємного мало, але скажіть, з якими родичами вона розмовляла? Що за люди? Може, у них діти маленькі були, погано виховані?
– Діти були у них, але яка різниця?
– Може, вона хотіла сказати їм, щоб ті дітей попередили… Тільки, вибачте, це так, версія. Притягнута.
– Ми одружилися. А у мене в душі щось змінилося. Я постійно згадувала цю розмову. Олексій помітив, що зі мною щось не те відбувається. Сказала йому, що просто втомилася. А собі намагалася переконати, що це дрібниці, подумаєш, бабуся сказала …
Не вийшло. І до неї змінилося ставлення. Зараз її вже немає, а пробачити їй не можу до цього чау. А потім, коли ми прожили півроку, відносини з Олексієм стали псуватися. Я стала пов’язувати його дуже м’який характер з вагою, в загальному він почав марити. Маленькі сварки виростали в скандали, але ми якось трималися, приблизно ще півроку. А потім у мене вилетіло:
– Бабуся була права, мені не пощастило з тобою.
– Бабуся? – перепитав він.
Ні, я йому не розповіла подробиці. А на родичів всіх образився, подумав, що його не люблять вони і… Ми розійшлися. Він одружився, а я до цього часу одна.
– Прискіпливі до кандидатів?
– Вже ні. Спочатку – так. Все думала, а сподобається ця людина бабусі?
Така історія недовгого заміжжя Світлани. Знаєте, користі від образ немає – це аксіома, але в цій історії – чи не вона на першому місці, не вона основна причина…
Це напевно і був той самий, рідкісний випадок, коли прихильність, любов і довіра до рідної людини, зіграли злий жарт.
Коли слова бабусі, проникли дуже глибоко в душу і позбутися від них було майже нереально. І це був той рідкісний випадок, коли я порадила звернутися до гипнолога.
Зняти «установку», а значить – і позбавити від образи, без нього було дуже складно. А Світлана була вже на межі психофізичного виснаження.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!