З радістю чекаю весну і поїздку на дачу. У теплу пору року дуже любимо з чоловіком жити на дачі за містом. Подобається нам і ліс, і річка, і тиша. Вже вік такий – хочеть спокою і умиротворення, неспішної праці на землі. Але з настанням літечка про тишу можна забути!
Ці сусудські діти – протос кара!
Чомусь вони грають у свої крикливі забавки тільки у нас біля паркану. Ми в глухому куті живемо, і туди збігається вся вулиця. Ми вже і лавочку, і стіл перцем натирали, навіть червоним перцем посипали (знайшли ідею в інтернеті). Вони чхають, кашляють і все одно лізуть!
Приходили матусі і претензії висували, чому стіл в перці? Ну, я кажу, жуків виводила, і запитала, що їхні діти роблять у нас біля паркану і на нашій лавочці? Кажуть, що їм грати більше ніде!
Добре, що паркан високий поставили, і діти перестали скорочувати собі шлях на річку через наш ділянку.
Тепер уздовж забору висадимо шипшину, а лавочку і стіл доведеться викопати. Ми любимо своїх дітей і онуків, не подумайте.
Але дивує і псує нам життя безпардонність людей і їхніх дітей. Створіть умови для гри у себе на ділянці, що важко лавочку і стіл поставити, гойдалки, пісочниці? Так не хочуть натовпу репетуючих дітей у себе під вікнами, а у нас – будь ласка!
Я вважаю, щи ми праві і заслуговоуємо право на спокій.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
