Ох і наглі люди бувають. Цілий світ їм винен
У Валентини, співробітниці, був день народження. Оскільки вона при надії, я вирішила допомогти, і зголосилася піти разом до найближчого супермаркету, щоб купити продукти, і всіх в офісі пригостити. Принесли в офіс чотири пакета. Сама б вона точно не донесла. Накрили стіл, все, як годиться: посиділи-погуділи, і розійшлися. А на наступний день нас чекав сюрприз.
Працювала в одній маленькій фірмі, всі один з одним бачаться, спілкуються. Кухні у нас не було, навіть мікрохвильовки не було, тільки електричний чайник.
Тому багато хто купував готову їжу в супермаркеті, приносили і їли на робочому місці. Я то брала їжу в термосі (і домашнє і розігрівати не треба!), То купувала готову в магазині.
Одна колега була при надії. Минали місяці, Валя як звикла щодня ходити в супермаркет за їжею, так і ходила. Потім у неї був день народження, вона зібралася в супермаркет, щоб накупити їжі для всіх і проставити. Я пішла з нею, розуміючи, як їй буде складно тягнути все одній.
Ми закупилися, вийшло аж 4 пакети! Одна б вона точно не донесла! Загалом, принесли, допомогла їй накрити на стіл, відсвяткували. Потім допомогла їй все прибрати.
На наступний день ми з нею разом зібралися в супермаркет, щоб купити поїсти, кожна собі. Це помітили інші колеги з нашого кабінету, попросили заодно і їм купити, а потім вони гроші віддадуть. Та без проблем.
Закупилися, принесли, нам гроші віддали. І з того часу це стало традицією – ми з Валентиною, яка при надії, йдемо в супермаркет, а інші нам дають списки, що їм теж купити.
Причому, якщо спочатку ми купували тільки для свого кабінету, то потім до них приєднався ще й сусідній кабінет. Ну, ми ж все одно туди йдемо. Так і носили і для себе і для інших.
Ми навіть не помітили, що крім нас більше ніхто в супермаркет не ходить уже. Весна, а там і літо. Йдемо, гуляємо в супермаркет і назад. Потім у Валентини підійшов термін і вона поїхала в свою область.
Ми її провели накритим столом (який ми з нею купили і принесли) і вона поїхала. Вона поїхала, а традиція залишилася. Колеги дуже звикли до доставки їжі і тут почалися проблеми.
Зібралася я в супермаркет, купити собі їжі. А мені раз і списки дають. Я пропоную кому-небудь піти зі мною, не тягнути ж мені все самій. Всі стали відмовлятися і частина пунктів зі списку викреслювалася, щоб мені було легше нести. Ну добре.
Сходила, купила, принесла. І зрозуміла, що я тепер у них безкоштовний кур’єр. І треба щось з цим робити.
На наступний день я принесла з собою на роботу суп в термосі. Ближче до 12 години колеги стали озвучувати думки вголос, що їсти хочеться і т.д. Коли я захотіла поїсти, то просто дістала термос і поїла. І колеги в нашому кабінеті дуже уважно на мене подивилися.
А потім з сусіднього кабінету заглянули, запитали, чи йде сьогодні хто-небудь в супермаркет, уважно подивившись на мене. Я сказала, що у мене сьогодні все з собою і я нікуди не йду. Звісно, колеги були цим незадоволені. Їм же доведеться підняти свій дорогоцінний зад і піти в супермаркет самим.
На наступний день я теж прийшла з їжею в термосі. І ближче до обіду мене знову почали питати, чи піду я в супермаркет. Я сказала, що тепер ношу їжу в термосі, в супермаркет ходити не буду. І взагалі, я спочатку допомагала Валі, бо вона при надії, а потім і ви всі навалилися.
І тут я почула, яка я нехороша, що їм було дуже зручно (ну ще б пак!), А тепер беру і відмовляюся всім допомагати! На що я відповіла, а чому ніхто більше не допомагав? Раніше всі ходили в супермаркет самі по собі, ніхто нікому не допомагав.
Та й потім, коли ми з Валентиною стали купувати вам за списками, ніхто не виявив бажання піти з нами або піти замість нас і купити всім.
Тут ще й з сусіднього кабінету заглянули і втягнулися в розмову. У підсумку я почула, що вони думали, що я така хороша, а виявилося, що ні. І взагалі, мені не личить злитися.
Зате як вони потім намагалися вибрати нову людину, яка буде ходити їм за покупками. Перелаялися з сусіднім кабінетом. Нікому не хотілося опинитися крайнім і бути кур’єром.
Потім колеги стали ходити в супермаркет парочками і купувати тільки для себе. А я через місяць звідти звільнилася, тому що вступила на навчання і стало незручно їздити з роботи в університет.
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
