У Віри Гаврилівни двоє дітей. Чоловік розказував, що мама ніколи не робила між ними різниці, хоча в той час показувати свої почуття не було “модно”. Але зараз я бачу колосальну різницю. І це стосується не дітей, а її онуків. У нас з Сергієм два хлопчика – близнюки. У Дочки Людмили, дві дівчинки, рік за роком. Як тільки вона приходить від них, то відразу ж нам телефонує, і нахвалитися не може. Діти ж сина такого в житті не чули.
З першого ж дня, як на світ з’явилися мої малюки, Віра Гаврилівна була до них абсолютно байдужою. Я весь час проводила біля колиски з хлопчиками, прала, готувала та прибирала. Спала по 4-5 годин у кращому випадку. Навіть чоловік почав брати на роботі вихідні за власний рахунок, щоб допомогти мені з дітьми. Проте свекруха так і залишилася байдужою. Але я навіть не так допомоги від неї чекала, як хоч якихось почуттів до онуків.
У Віри Гаврилівни син та дочка. Вона виховувала їх у строгості, прищеплюючи сімейні цінності та традиції. Нині обоє вже дорослі, живуть своїм життям, але про матір не забувають. Та тільки мати, здається, дбає лише про дітей доньки. Спадкоємці її сина зовсім не цікавлять жінку.
Коли її дочка Людмила, привела на світ спочатку одну дівчинку, а через рік і другу, свекруха не могла натішитися. Вона скуповувала безліч нарядів для онучок і буквально засипала їх модними дорогими іграшками. Щодня Віра Гаврилівна навідувалася до доньки, щоб подивитись на дівчаток. А потім телефонувала нам і нахвалювала дітей доньки. Розповідала, які вони гарні, милі та слухняні діти.
На жаль, я ніколи не чула від свекрухи, що вона любить моїх синів. Навіть жодного разу не прийшла до них із подарунком. Хлопчикам уже пів року, а Віра Гаврилівна так жодного разу не виявила бажання провести з ними час. Здається, що вона взагалі не відчуває до них жодних почуттів. Якщо чесно, мене це сильно зачіпає та засмучує. Навіть плакати хочеться від такого ставлення до моїх хлопчиків.
Якщо у Люди свекруха готова днями сидіти з онуками, то до нас у найкращому випадку забіжить раз на тиждень на пів години.
Чоловік теж не розуміє, чому мати так поводиться. Адже їх із сестрою вона любила однаково. Може хтось мені щось порадить чи поділиться своєю історією. Я вже зовсім не знаю, що й думати. Були думки навіть до спеціаліста піти, але поки що залишаю це як крайній варіант.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
