fbpx

Учора у моєї невісточки Галини був день народження. Я насмажила своїх фірмових млинчиків з куркою і грибами, які так люблять онук і син. Бо як інакше – масляна ж, тиждень млинців якраз.  І ми з чоловіком прийшли привітати невістку. Але такого ми не очікували, навіть не снилося. Взяли принесене і зачинили у нас перед носом двері

Учора у моєї невісточки Галини був день народження. Я насмажила своїх фірмових млинчиків з куркою і грибами, які так люблять онук і син. Бо як інакше – масляна ж, тиждень млинців якраз.  І ми з чоловіком прийшли привітати невістку.

Хочу сказати, що моя невістка має дуже важкий характер. Можливо, це такий собі спосіб розпочати моє оповідання, але це головна його думка. Та жінку цю обрав наш син, ми ніколи не втручалися в його особисте – головне, щоб їм було добре разом.

Однак про все по порядку. Наш син Паша завжди був поступливим і добрим. Ми в нього вклали всю душу та всі можливості. Забезпечили його, як тільки могли. І все було гаразд. Поки що не з’явилася його дорога дружина. галина.

Мені вона, щиро кажучи, відразу не надто сподобалася. Вона із досить бідної родини, а наш Павло заробляє багато. До 30 років він уже став керуючим. Тож я твердо впевнена, що Галя з ним у першу чергу через гроші.

Але син прийняв рішення, говорив, мовляв, люблю лише її. Що було казати, залишалося сподіватися, що я помилилася.

Проте невістка і справді одразу почала показувати свій характер. Галина почала налаштовувати сина проти нас. Спочатку він вирішив менше приходити до нас, рідше дзвонити. А коли в них народилася дитина, то нам і зовсім зачинилися двері до їхньої хати. Можна було прийти лише якщо заздалегідь зателефонувати і домовитися про зустріч.

Тож онука ми бачимо максимум раз на два тижні і то на півгодини. Хіба це нормально? Але добре, і з цим ми змирилися. Гуляли з малим, я завжди готувала і передавали ним якісь смаколики. Але вчора поведінка Галини просто перейшла всі межі.

У невістки у суботу був день народження. Ми вирішили привітати її. Але, знаючи її специфічний характер, вирішили заздалегідь зателефонувати. Ми сказали, коли прийдемо. Навіть торт самі принесли, а крім того я насмажила своїх фірмових млинчиків з куркою і грибами, які так люблять онук і син. Бо як інакше – масляна ж, тиждень млинців якраз.

Отже, прийшли у призначений час. Галина відчинила двері з таким обличчям, ніби ми прийшли грошей у неї просити. Ми її привітали, але вона навіть не запросила нас до будинку. Син навіть не сказав жодного слова. Взяли принесене і зачинили у нас перед носом двері – та й усе.

Мені хотілося плакати. Всю ніч очей не стулила. Ну добре невістка, але син міг би щось сказати, запросити до оселі. Дуже сумно. Що мені робити, щоби якось вплинути на ситуацію? Адже мій чоловік просто ахнув на все це рукою і сказав не перейматися. Та як?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото – Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page