Є у мене старший брат Орест, і зустрів він Уляну. На перший вигляд хороша і мила дівчинка.
Уляна була дуже щаслива. Не треба ж тратитись на оренду житла. Мама з доброї душі віддала свою, бо на деякий час поїхала мені допомогти з дітьми. Невістка з Орестом крок за кроком все змінили в домі, хоча мама була проти. – Це все ж вам залишиться, коли ми свою придбаємо. – За сімейною нарадою було вирішено переселити бабусю до мами, а Оресту віддати її однокімнатку. Їх радості не було меж. Та все до пори до часу
Мама якраз перебралася до мене, допомагати з дітьми. А Орест тільки одружився. Орендувати? А навіщо платити чужим людям, якщо можна попроситися до мами?
Три роки. Не сплачуючи ні копійки. Удвох в двокімнатній квартирі. Мама там навіть не з’являлася, щоб не бентежити дружину Ореста Уляну. Сама колись з бабусею жила, не побажала невістці такого життя.
Тимчасовий притулок швидко перестав ним сприйматися. Орест з Уляною змінили замки, і з ентузіазмом стали робити ремонт.
– Не треба, я сама потім як-небудь зроблю, – несміливо заперечила мама.
– Ми для себе! Ми б орендоване житло відремонтували – нам же жити! – посміхнулася у відповідь Уляна, трьома реченнями завоювавши симпатію і звання милої дівчини.
– А потім квартиру купимо, з’їмо, все тобі залишиться, на добру пам’ять від нас, – додав Орест.
Вони пофарбували стелю, переклеїли шпалери і поміняли лінолеум. На тому ремонт і закінчився. Але мама і цьому була рада. Хоча і не бачила, як змінилася її квартира.
– Батьки кухонний гарнітур замовили, мама з розмірами наплутала. А на вашу кухню підійде. Треба? Безкоштовно! Орест сам все збере. Краса буде! – подзвонила Уляна.
– І мій хороший, не фанера з тирсою, а добротне дерево.
– Краса! Сучасність! Стиль! – вмовляла дружина Ореста.
– Добре. Якщо тобі так хочеться, – так в маминій квартирі з’явилася нова кухня.
Крім кухні, вони прикупили передпокій, спальню, стільці на металевих ніжках, а крісла були замінені на мішки. Звідки я знаю? За фотографіями в соціальних мережах. Мамині меблі були відправлені на смітник.
Потім прийшла черга сантехніки: унітаз, змішувачі, труби, лічильники. Мама раділа, які ж Уляна з Орестом хороші! Навіть намагалася допомогти їм грошиками, від яких вони гордо відмовилися, завівши стару шарманку:
– Ми для себе робимо! І на орендованій б все в порядок привели. Нам же жити! Потім все тобі, на знак вдячності!
Балкон в маминій кімнаті був перероблений:
– У мене двоюрідний брат цим займається, знижку хорошу зробив, зовсім недорого вийшло. Зате який красивий балкон став! Ми не тільки для себе, але і для Вас намагаємося! Не чужі люди! – захоплено щебетала Уляна.
Квартиру вони так і не купили. Бабуся захворіла, вони з мамою домовилися жити разом. Якраз мій молодший підріс, до садка зовсім нічого залишалося. А раз Уляна і Орест такі чудові, то було вирішено виділити їм бабусину квартиру. І не просто виділити, а офіційно передати у власність їх сім’ї.
Ореста посвятили в прийдешні плани. З Уляною обговорили переїзд: вони до бабусі в однокімнатну, бабуся до мами в двокімнатну. Зрозуміло, їм було розказано і про долю квартири, в яку вони поїдуть жити: дарча на Ореста, далі нехай самі розбираються, хто буде власником.
Уляна ледь не плакала. Вона дякувала мамі, за можливість пожити не сплачуючи оренду. Вона обіймала бабусю, обіцяючи не затягувати з правнуком або правнучкою. На такій радісній ноті всі стали збирати речі.
Перевалочний пункт був влаштований у мене вдома. Мама, бабуся і її речі чекали моменту, коли Орест з Уляною поїдуть в майже свою квартиру.
– Ми збираємо речі! Дуже дякуємо! Низький уклін! – Уляна прокашлялася і почала розмову про обставини, що змінилися: – Раз у нас своя квартира, то ми дещо з собою заберемо. Орест сказав, що у бабусі все старе. Ви не проти?
Мама дала добро. Як вона подумала: ну, ліжко заберуть. Шафу. Стільці. На перший час.
– Ми з’їхали! – не менше радісно сповістила Уляна через пару днів.
Мама з бабусею викликали вантажну автівку і рушили в путь.
У квартирі не було нічого. Взагалі нічого. Ні меблів, ні штор, ні кухні. Навіть лінолеум в одній з кімнат був знятий і вивезений. Мама зателефонувала Оресту.
– Ти впевнена? – брат поставив дивне питання. – Я на роботі був, речі збирали Уляна і її двоюрідний брат з другом. Ще не розпаковано нічого. Зараз подивлюся і назад відправлю. З Уляною сам поговорю.
Через чотири години до маминого під’їзду під’їхала газель. Вивантаженням керував Орест з роздряпаним обличчям. Це Уляні не сподобалося, що її чоловік вирішив зробити повернення.
– Бабцю. А давай ти не будеш нічого переписувати? Нехай квартира на тобі так і залишиться, – попросив Орест, розчарований вчинком дружини, допоміг зібрати меблі і поїхав на нове місце проживання.
Брат розлучився через чотири місяці після переїзду. Уляна його не пробачила за те, що вона просто так три роки горбатилася в квартирі свекрухи, купувала меблі, а її виселили в бабусину однокімнатну, ще й обдуривши з офіційним оформленням власності.
Так що розлучення і дівоче прізвище. “Мила дівчинка” виявилася зовсім і не милою.
Мені було б шкода Уляну, якби не одна обставина: вона вчиться на п’ятому курсі. І за весь час шлюбу не пропрацювала жодного дня. Так що все було куплено на гроші Ореста. Ну так: балкон ж! І китайський кухонний гарнітур…
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
