Уляна не могла всидіти за одним столом з дядьком та Катериною. Все ця сукня їй спокою не давала. – Може мій Антон їй віддав? Але ж як? Ну не може ж він моїми речами розпоряджатися. – В цей момент чоловік також відкрив двері їхньої кімнати. – Ти чого тут? Гості чекають! Так не гарно! – О, якраз ти мені й потрібний. Ти сукню на Катерині бачив? Тобі вона нічого не нагадує? – Ой, ще я “древніх” тітоньок тільки не розглядав!
“Що не так з її сукнею? Чому вона мені спокою не дає?”, – думала Уляна, розглядаючи дядькову дружину під час чаювання. І тут її підкинуло: “Та це ж моя сукня! Ось і ґудзик пришитий зеленою, а не білою ниткою, і шов збоку трохи розійшовся!”.
– Отетеріти! – тільки й змогла прошепотіти господиня квартири.
Вона спробувала під столом наступити на ногу своєму чоловікові Антону. Але той, обговорюючи хитрощі риболовлі з Іваном Михайловичем (чоловіком вищезгаданої Катерини і дядьком Уляни), ніяк не відреагував. Уляна повторила спробу, але чоловік лише відмахнувся від неї, як від настирливої мухи.
Тоді Уляна почала свердлити очима сьогоднішню володарку сукні. Однак та безтурботно попивала чай з царським варенням і привітно усміхалася господині.
– Ні, я швидше за все, плутаю. Не може людина, ось так нахабно взяти чужу річ, прийти в ній в гості та ще й як ні в чому не бувало підтримувати бесіду. Сукні такі не дефіцит, багато хто купує, як знову клітинка в моду ввійшла. Могла цілком і дядькова дружина собі аналогічну придбати. Але ґудзик? Добре, могла теж пришити тими ж нитками. Шов? Ну всяке буває, теж розпустився, – заспокоювала себе Уляна.
Тільки тяжкі сумніви спокою ніяк не давали. Чому вона сиділа, як на голках.
– Тортик несмачний? Іван сам вибирав! Сказав, Улянка буде щаслива. Шоколадний! А мені ось варення ваше подобається! Яка смакота! – Катя привітно усміхнулася Уляні.
Їй вона нагадувала персонажа якогось кіно. Темно-руді круцьки на голові, маленькі хитрі очі, ніс-картопля, увінчаний бородавкою на кінчику і відстовбурчені вуха. Плюс два великих кролячих зуба.
Зрозумівши, що більше за столом вона не висидить, якщо свою сукню в шафі не побачить, Уляна вибачилася і кинулася в кімнату. Відкрила дверцята і… Там побачила тільки сумну вішалку. Сумну тому, що вона позбулася свого вантажу – сукні.
– Нісенітниця якась! Може, Антон їй віддав? Не уявляю, як можна без дозволу господарів взяти щось з їхнього будинку… Забрати до себе. Більш того – з’явитися в цьому самому в гості! – прошепотіла Уляна.
Тут до кімнати зайшов Антон, який все-таки звернув увагу на дивну поведінку дружини.
– Ти сукню бачив? На Катерині? Подарував їй, чи що? – причепилася до чоловіка Уляна.
– Нічого я не дарував. Сукня як сукня. Може, вона таке ж, як у тебе! – припустив Антон.
– Вона не така ж! Це та сама сукня! Уявляєш, вона її вкрала! Тихенько, – обурювалася голосним шепотом Уляна.
– Ну і добре. Що тобі, сукні шкода? У тебе он, всього повно. Нехай людина порадіє! – відповів чоловік.
– Але запитати ж можна було! Я б її і так віддала, – похитала головою Уляна.
З Катериною її дядько познайомився три місяці тому. І вже встиг одружитися. Сказавши, що дама серця разюче відрізняється від усіх його знайомих жінок. Було їй 60 років, але з поведінки, за словами дядька, вона залишалася веселою дівчиною.
– І ось ця сама “весела дівчина” як сорока все тягне! – не відставала від чоловіка Уляна.
– Що все? Вона у тебе тільки сукню взяла! Не можна бути такою жадібною! – встав на сторону Катерини Антон.
– Антоне! Без дозволу ж! – сплеснула руками Уляна.
– Та годі вже! Що ти завелася: “з дозволу”, “без дозволу”. Не чужі ж люди! – і Антон вийшов з кімнати, знову вступивши в діалог про риболовлю з дядьком Уляни.
А Катерина все також безтурботно пила чай.
Нарешті гості зібралися йти. Уляна проводжала їх з кислим виразом обличчя. Тільки в передпокої не витримала. Показавши рукою, промовила тільки одне слово:
— Сукня!
Катерина знову широко посміхнулася і завзято мовила:
– Личить мені, правда? Ця сукня мені з першого нашого “побачення” до душі припала.
І зникла за порогом.
Уляна так і залишилася стояти з відкритим ротом. пробурчавши:
– Хоч би “дякую” сказала.
Пригоди Катерини на цьому не закінчилися…
– Вона до іншої нашої рідні сходила. Не повірите, міксер там “потягнула”! Просто взяла зі столу в кладові і забрала, причому одна, без дядька Івана! Він, наскільки я розумію, взагалі не в курсі її викрутасів.
Ось тепер і гадаємо. Або вона до такої міри нахабна, що просто бере вподобане і забирає. Чи це та сама простота, яка гірша за крадіжку, а може, на голівоньку Катерина слабка? І головне, робить щось це непомітно! Тепер її одну ніде не залишаю. Все з нею сиджу, якщо у нас в гостях. Поки я поруч – не бере нічого. Але хто його знає, відвернуся – а їй моя шуба норкова сподобається! – розповідає Уляна.
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
