Виявилася я в дуже важкій ситуації, через холодну війну “теща-зять”.
Все почалося через те, що я почала помічати, як чоловік став відмовлятися від того, що мама, бувало, принесе в якості частування, або запропонує якусь свою річ. Ситуацію загострила одна подія.
Коли у мами робили ремонт, вона нам дала стару чавунну ванну. Так як ми живемо в приватному будинку, вона стояла на задньому дворі і використовувалася по господарству в міру вимоги. Стояла вона так років 5. І тут вона дзвонить, каже, що хотіла б її взяти. Чоловік сказав, що якщо хоче, нехай забирає.
Потім виявилося, вона її пообіцяла одній людині теж для господарських цілей. Я зопалу сказала: “забирай”. Чоловік ситуації не зрозумів взагалі. Відразу скажу, він дуже не любить бути комусь винен. Наприклад, якщо щось йому дали, він візьме і подякує. Але якщо через час йому скажуть віддати це тому, бо це я вам дала, він віддасть, але потім в цієї людини не візьме і крихти.
Чому теща віддала нам цю ванну і через 5 років вирішила забрати, щоб безоплатно віддати іншій людині для тих же цілей, для Василя залишилося незрозумілим. Моя помилка в тому, що я не уточнила, для чого мама її хоче взяти. Якщо б я відразу сказала, що вона нам потрібна, такого б не було. Але механізм запущений.
Наступного разу мама через знайомих замовила для нас великий бутель меду. Подзвонила, щоб Василь з’їздив забрав наш бутель і її. Він поїхав і забрав один бутель для неї і сказав мені, що нам не треба. При цьому мама подумала, що ми свій забрали, а її не захотіли забрати.
Загалом, не буду описувати в фарбах, але був скандал. Я не могла зрозуміти, чому така невдячність з його боку. Він сказав, що принципово їсти мед не буде, так як теща може через пів року прийти і дорікнути, що це вона нам замовила його. Що за маячня? Я не могла зрозуміти.
Приблизно через пів року, мама якраз до нас зайшла. Ми підняли одну розмову тут маму понесло. Ніхто не сварився, просто вона почала свою промову, і моєму чоловікові висловила всі свої претензії. Те як вона незадоволена відносинами сватів до неї, перерахувала, скільки вона дала нам в нове житло, а його батьки тільки один килим. Ну і так далі. Василь вислухав мовчки. Але запам’ятав.
Ще улюблена тема мами, насмажити, наприклад, пиріжків, щоб нас пригостити. А потім при чужих людях розповідати, що вона нас “годує” (а сваха природно ні). Я дуже ціную її, я ж знаю, що вона завжди хоче як краще і чимось смачним пригостити, і чимось допомогти. Тільки це завжди перетворюється нам в докір, хоч і 10 раз дякую скажи.
Наприклад, коли ми їздили на тиждень у відпустку, попросили підгодовувати собаку. Я їй сказала відразу, що у дворі нічого робити не треба. Чому? Тому що хвороби в минулому і фізично їй працювати взагалі не бажано. Приїжджаємо, город і сади переполоті. Кажу: “навіщо ти?”. Але подякувала. Потім я тиждень слухала, як ноги болять, голова, від нашого городу. Кажу, мовляв, так тебе ж ніхто не змушував, я говорила, не треба. Образилася, і всім почала говорити, що нам виполола город, а ми дякую не сказали.
Все це накопичилося, звичайно. Я-то приймаю це мовчки. А Василь вирішив просто, нічого у неї не брати, щоб потім не слухати докір. З іншого боку – мама. Ображається, що ми перестали в неї брати те, що вона пропонує. Типу, вона нам не потрібна. Сказала, що не буде з нами спілкуватися, поки ситуація не змінитися.
І як бути? Зять не хоче вже зайвий раз зв’язуватися з тещею, а теща ображається, що зять перестав до неї заходити, допомагати. При цьому вони не знають всю ситуацію. Я не кажу мамі про те, про що говорю з чоловіком, так само йому не розповідаю, що про нього говорить мама. Боюся більше розпалити скандал.
Я вже не можу так жити. У мене залишилося тільки дві найрідніші людини, тата недавно не стало. А вони не можуть знайти спільну мову. При тому, що вони один одному невдоволення висловлюють тільки мені. Хочеться кудись втекти. Як згладити ситуацію, я не знаю.
Адже мама дуже любить і покомандувати, і дорікнути за те, що допомогла. Може, ображається, що ми намагаємося жити своєю сім’єю. А Василь теж з характером, принциповий. У кожного свій характер. А мені як бути?
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
