fbpx
життєві історії
Усе за мій рахунок, навіть ця недавня поїздка по прекрасній осінній Італії. А мама й надалі заздрить. Я бачила, що мама не може терпіти мого щастя. Зате до приходу мого хлопця до нас у гості вона чепурилася. І все ж ми з Тарасом одружилися, винайняли квартиру. Та щастя було не довгим

Я у мами рання дитина, і мені вона здавалася запвжди швидше старшою подругою чи сестрою, ніж матір’ю у загальноприйнятому розумінні.

Ще в школі я відчувала, як вона порівнює мене з собою: чіпляється до зовнішності, ходи, ваги. Я росла у атмосфері постійної критики і навіть звикла до неї.

Якось я записалася на бальні танці і почала серйозно ними захоплюватися. На що моя мати сказала:

– Краще б зайнялася чимось корисним.

Моїх подруг батьки хвалили за успіхи, але моя мама ніколи не була присутня на виступах і не вітала із призовими місцями і іншими досягненнями.

З раннього дитинства мені дорікали, що я завадила мамі вийти заміж, її жіночому щастю. Батько, як це зазвичай трапляється з чоловіками, залишив маму одразу після мого народження і ніколи не цікавився нашим життям. На мої запитання про тата мама відповідала:

– Радій, що в тебе є я і є кому про тебе подбати.

В університеті я вперше закохалася. Але мама одразу не прийняла мого обранця. Називала його людиною без майбутнього та без професії. Вона не соромилася критикувати мене у присутності Тараса, розповідаючи неприємні історії з мого дитинства. Після того, як я спробувала її зупинити, вона дорікнула мені у відсутності почуття гумору.

Я бачила, що мама не може терпіти мого щастя. Зате до приходу мого хлопця до нас у гості, вона чепурилася, одягала вишукане вбрання і робила макіяж. Дійшло навіть до того, що вона загравала з ним за моєї відсутності!

І все ж ми з Тарасом одружилися, винайняли квартиру, і я постаралася якомога рідше спілкуватися з матір’ю.

На жаль, через 7 років ми розлучилися, і тут уперше в житті мама стала моїм союзником. Втішала мене, відмовляючи заводити зв’язки з чоловіками. Ставила за приклад мого батька і звинувачувала всіх чоловіків у руйнуванні жіночих доль.

Тим не менш, я пережила розлучення з чоловіком і почала жити по-новому. Моя кар’єра пішла в гору, стало доступно безліч подорожей, у яких мене іноді супроводжувала мама. Але мій успіх викликав у неї лише неприйняття.

У поїздках вона завжди була всім незадоволена, незважаючи на те, що все було за мій рахунок. Навіть недавно ми з нею місяць подорожували по прекрасній осінній Італії, щоб відпочити від напруженої ситуації в Україні. Слова “дякую” я так від мами й не почула.

Мої кар’єрні заслуги вона вважала лише вдалим збігом. Коли я знову, пів року тому, зустріла чоловіка, мати стала зовсім холодна.

Мені здається, я ніколи не відчуюю її материнської любові, радості та гордості, хоч би як я не старалася.

Треба, мабуть прийняти це як є, але дуже важко.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.