Успадкував мій Мирослав хату від бабусиної сестри у селі. Нам обом по 52 роки, вирішили преїхати з міста у більш спокійне місце, та і дітям щоб було куди приїжджати на природу з малими.
Спочатку Мирослав їздив туди сам, наводив лад на ділянці, а ремонт там ми вже робили разом.
Я трохи опишу планування будинку: з двору в будинок у нас йде невелика драбина, з неї потрапляєш на веранду, з веранди вихід у теплу зимову кімнату і в літню кімнату. Все було тихо, спокійно, але одного вечора дещо сталося.
Чоловік того дня залишився у хаті на ніч, почав влаштовуватись у зимовій кімнаті, бо у літній ще йшов ремонт. Зачинив двері, що вели на веранду, і раптом чує голоси в хаті! Спочатку Мирослав подумав, що залізли старі безхатьки. Він вирішив спробувати мирно спровадити несподіваних гостей. Але коли він сіпнув двері, на веранді нікого не було. Можна було б списати все на звичний шум із вулиці, але відстань між кімнатою та верандою буквально 2-3 метри та голоси чулися саме в будинку! Не знаємо, хто це був, чи домовик чи щось інше, але шкоди він нам не завдає ніякогої, навіть цікаво, що вдома свій дух живе.
Ця історія сталася кілька років тому, сама я нашого домовичка чула лише кілька разів. Цього літа прокинулися з чоловіком уночі ообоє від того, що хтось ходив по кімнаті. Але у хаті були тільки ми з Мирославом, не могло ж почутися обом! У той момент, коли ми прокинулися, виразно чули, що хтось пройшов повз наш диван, і хода була дорослої людини.
Попри все, нам у цій хаті затишно і добре.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
