Вийшла заміж я дуже рано, коли мені виповнилося 18. До цього, коли я з Віталіком тільки зустрічалася, майбутня свекруха була милою і привітною.
Після весілля її як підмінили, можливо вона думала, що наші відносини не зайдуть далеко. Кожен Божий день вона дорікала мені: що я не так ріжу морква, що в суп багато спецій додаю, то не так сорочку прасую.
Чоловік старанно заступався, але його мама все бушувала. Ми ще студенти, грошей орендувати житло немає. Потім я завагітніла, і свекруха відразу розцвіла. Стала допомагати фінансово.
Пологи були не легкі, і єдина людина, яка була поруч – так це Віталік.
Катерина Максимівна озлобилася. Говорила вночі синові, думаючи що я сплю, що це не його дитина, що він на своєму житті хрест поставив. Але Віталік не піддавався матері і звернувся до батька, з яким не спілкувався 5 років. Той нам допоміг, дав грошей і ми орендували житло. Головне, не зі свекрухою.
Віталік почав шукати ще одну роботу. Грошей не вистачало, тому довелося просити мені у моєї матері. Вона не хотіла зі мною спілкуватися через моє раннє заміжжя, вона вважала це позором. Грошей вислала не густо, прожили тиждень, як з’явилася на порозі наша Катерина Максимівна, розплакалася і попросила вернуться.
Жити стало легше. В 19 років я повернулася до університету і все підтягла, та в 20 років я знову носила під серцем дитя і довелося плюнути на навчання. Свекруха знову заспівала улюблену пісеньку, що я не господиня і народжую, щоб у Віталіка сидіти на шиї.
У 22 роки я пішла на курси манікюру, закінчила його на ура, стала працювати і отримувати дуже хорошу суму, але чоловік благав повернутися в сім’ю. Життя йшло своєю чередою, чоловік закінчив інститут і завдяки мамі, його прийняли на роботу, спочатку стажування (2 місяці). Я вдома, з двома малюками і ненависною свекрухою.
Катерина Максимівна продовжувала своє.., чоловік скандалив з нею, вона то вщухала, то кричала, що якби не її слівце, він ще сто років шукав би роботу.
Не давала нам побути разом, ні на хвилину. Коли чоловікові виповнилося 23 роки, свекруха подарувала квартиру. Ми були раді, але не на довго, квартира була поруч з будинком свекрухи (всього 3 хвилини пішки), і тому “матуся” ходила кожен день. Постійна запитувала сваримося ми чи ні.
Зараз мені 24 роки, і свекруха буквально оселилася, приходить вранці, ніби то до онуків (о 7 годині ранку), і вічно всім не задоволена.
Виговорилася тут, і трохи мені стало легше…
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – polki
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
