Бабулі майже сімдесят років і замість того, щоб допомогти нам з житлом, вона купила собі автівку. Мені це в голові не вкладається.
Мого чоловіка і його старшого брата виховали бабуся з дідусем. За це я їм дуже вдячна, але річ не в тім.
Батька мій Володя не знає, а мама після того, як він їх покинув, не хотіла про нього нічого й чути. Той хотів платити аліменти, але через гордість мама їх не брала. А згодом, не впоравшись зі своїм станом, вона взялась за чарку.
Її батьки її витягували з того стану, але так нічого і не вийшло.
Прийшлось бабусі з дідусем забрати онуків до себе. Згодом мами Володі не стало.
Бабуся з дідусем дуже хороші. Вони вклали багато ніжності й любові хлопцям.
Дідусь навіть змінив роботу, щоб було більше грошей, бабуся працювала ветеринаром і згодом відкрила навіть свою ветеринарну клініку.
Як вони самі розказували, онуки змінили їх життя, вони старалися заробити більше грошей, щоб ті ні в чому не нуждалися.
В бабусі були права і вона навіть інколи сідала за кермо, але в більшості випадків водієм був дідусь. Автівка в них була хоч і досить хороша, але на механіці.
Скажу вам так, вже в літньому віці вони купили дачу і навіть їздили на відпочинок за кордон.
Мій же Володя і його брат жили окремо, бо навчалися.
Спершу одружився Віктор. В нього свій невеличкий бізнес. Вони десь років два жили на орендованій, а згодом взяли в іпотеку свою квартиру.
І за деякий час почали зустрічатися і ми з Володею.
На даний час ми вже чоловік і дружина. Живемо ми на орендованій і складаємо на перший внесок.
Ще на початку дідусь з бабусею казали, що свою квартиру і дачу розділять між Віктором і Володею. Ми добре ладнаємо тому з цим проблем я не бачу.
Але ж не будемо ми чекати “того” дня, тому вирішили, що треба купляти і своє житло.
В баби з дідом була прискладена певна сума грошей і чималенька, тому я до останнього надіялася, що ці гроші вони докладуть нам до першого внеску і навіть покриють більше кредиту. Але сталося інакше. Пішов з життя дідусь Володі. Він ще не був в літах і міг би ще жити, але в Боженьки на все свої плани.
Бабуся провела чоловіка в останню путь зі всіма почестями, гроші ж є, а дід заслужив.
А потім наша бабуся знаєте до чого додумалася? Вона продала дідову автівку, доклала гроші, які планувала нам віддати, і купила собі круте авто, бо на механіці їздити не хотіла.
Уявляєте, купила авто в майже сімдесят років. А згодом ми дізналися, що це Віктор їй його знайшов і допоміг переоформити.
Я була засмучена, хоча сам Володя казав мені в чужий гаманець не заглядати.
Але ж я розраховувала на ці гроші, та й для чого їй таке круте авто в такі то роки? Я розумію, їй по роботі треба, але могла б вже і дома сидіти, але ж ні…
Так, бабуся досить сучасна і я не здивуюся, як вона в квартиру і цю дачу ще якогось чоловіка приведе.
Відчуває моє серце, що не бачити нам їх квартири і дачі, як і тих грошей.
Але недавно мені трохи перед нею стало не зручно. Мій чоловік поїхав у відрядження на тиждень, а мене прихватив живіт, та так сильно, що я й поворухнутись не могла. Я зателефонувала Володі, а той бабусі, яка на цій же автівці приїхала і завезла мене в клініку.
Так, я признаю, бабуся ще дуже добре їздить, але образа таки мене не покидає, бо нам ці гроші були і є більш потрібніші.
А щоб ви робили на нашому місці? Чи нормально це їздити за кермом в 68 років?
Автор – КАРАМЕЛЬКА
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
