Мій шлюб з Василем вже в минулому, його родина все зробила, щоб ми не були разом. У якийсь момент я змирилася, що перемогти мені свекруху в цій вічній боротьбі за одного чоловіка я не зможу й подала на розлучення.
Зараз моє життя відносно влаштоване, маю свою квартиру, яка мені від бабусі дісталася, свою кав’ярню. вона хоч і маленька, але приносить мені дохід. Заміж я більше не хочу, але хороший чоловік для спілкування в мене є.
Мене турбує і не дає спокою питання, коріння якого в моєму минулому шлюбі.
В будинку, про який я хочу розповісти і на який маю види, прописані моя дочка, колишній чоловік і свекруха. Будинок оформлений на колишню свекруху Ольгу Олександрівну.
У колишнього чоловіка ще є рідний брат, але він там не прописаний. І ось я гадаю: чи зможе моя дочка претендувати на якусь частину цього будинку?
Якщо ні, то що потрібно зробити що б стало так? Будинок нам особливо не потрібен, але хочеться їм нашкодити. Є можливість перетягнути колишнього чоловіка на свій бік, чи скористатися нею. Що б таке зробити, щоб залишитися у виграші?
Пояснюю: якби вони мене не чіпали, я б їхній будинок теж не чіпала. Але оскільки в тій оселі свекрушин старший син украв у мене свого часу чимало грошей, я хочу компенсувати собі хоч щось. В молодості через свою необізнаність і наївність я не наполягла на своєму, до суду не довела.
Гроші вони повертати не хочуть, малій не допомагають. Колишній чоловік три роки нічого не платить. І ось днями з’явився, хоче допомагати дочці. От і спало мені на думку, що може можна буде що і з рідних його повернути. Що порадите? Буду дуже вдячна!
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило
- Я відмінила усі святкування в родичів, бо ювілей найкращої подруги не кожного року. І собі і дочці я купила гарні сукні і з нетерпінням чекала дня “х”. Та на диво, Юлька мене не запрошувала. Я вирішила піти до неї на чаювання і заодно дізнатися, де ресторан, на котру годину. Подруга ще з порогу зробила спантеличений вигляд. Таке завершення розмови я аж ніяк не очікувала. І я і дитина йшли додому не те слово – засмучені!
- Та скільки ж можна було Людці жалітися мені на свого Максима! Він такий хороший чоловік і людина! О я його й забрала собі, всі зусилля до цього доклала. Тепер в нашому райцентрі тільки про це й балачок, ніби в людей інших турбот і проблем немає, чудні. Моя подруга влаштувала своєму благовірному сцену, зламала квітку і ображалася на нього цілий день
- Мені вдалося зруйнувати стосунки Ігоря з Іриною. Ну не пара вона йому. Але якби я знала, що він зв’яжеться з тою Мариною, і в них навіть до весілля дійде, то б не робила того вчинку. Відразу ж вона мені видалась мутною, а на самому весіллі я це для себе підтвердила. Тільки шкода, що мій син сліпо не вірить моїм твердженням. Я ж на власні очі бачила ці “воркотіння”, коли подихати свіжим повітрячком вийшла