fbpx

В день святого Валентина дружина попросила замовити суші і купити “червоненьке”. Коли я прийшов додому, то побачив на кухні справжній рай для двох люблячих сердець. Олеся запалила багато свічечок, атмосфера була дуже романтична. Тільки прокинулись ми серед ночі від дивного звуку. До сьогодні дякую Богу за цей “подаруночок”

В день святого Валентина дружина попросила замовити суші і купити “червоненьке”. Коли я прийшов додому, то побачив на кухні справжній рай для двох люблячих сердець. Олеся запалила багато свічечок, атмосфера була дуже романтична. Тільки прокинулись ми серед ночі від дивного звуку. До сьогодні дякую Богу за цей “подаруночок”

Три роки тому ми нарешті накопичили з дружиною потрібну суму та купили свою власну квартиру. До цього мешкали з батьками Олесі.

Життя з ними було непоганим, але ця різниця поколінь все ж таки була дуже помітна, навіть у тому, що час від часу у нас виникали абсолютно банальні побутові конфлікти, які тесть з тещею відразу брали близько до серця. А тому власна квартира обіцяла бути своєрідним раєм, у якому нарешті ми спокійно заживемо разом.

Минув тиждень після нашого переїзду, як на вулиці, коли ми гуляли з дружиною, побачили маленьке кошеня. Воно було худесеньке, брудне. Руде таке, із зеленими очима.

Ми з Олесею вирішили його забрати до себе, тим більше, що все одно хотіли купити кота. Але навіщо купувати, якщо можна подарувати хороше життя тому, хто дуже його потребує. Кота назвали Долар та забрали додому. Там нагодували, обігріли, обладнали лежанку, купили різні корми. Загалом, з усією любов’ю до нього поставилися.

За два роки, що кіт був у нас, він жодного разу не нявкнув, голосу не подав. Виріс Долар дуже гарним, випещеним рудим котом. На Валентина ми з дружиною вирішили влаштувати романтичний вечір. Засвітили свічки, пили “червоненьке”, їли суші. Добре відпочивши лягли спати, свічки загасили, але, мабуть, погано.

Словом, ми вже спали, як загорівся килим невеликий на кухні. Дуже швидко полум’я перейшло на штору. Від втоми ми не чули ні звуку полум’я, що тріскалося, ні диму. І на диво, того вечора Долар став страшно нявкати. Крик був такий, що не прокинутися було просто неможливо. Словом, голос кота підняв нас з ліжка. Ми прокинулися, пожежу загасили. І вкотре переконалися, що кіт нам був не просто так посланий. Він врятував наші життя, нашу квартиру.

Все що не робиться, все на краще, як любила казати мені моя теща. І я вірю, що наш Долар нам посланий Богом!

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page